Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 229/2137/16-ц
провадження № 61- 20130св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Донецька обласна державна адміністрація, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Дундар І. О., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації про оголошення догани.
Позовна заява мотивована тим, що телефонограмою від 13 травня 2016 року ОСОБА_1 як генерального директора Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія «Вода Донбасу») повідомлено про необхідність його особистої участі 17 травня 2016 року у засіданні колегії обласної державної адміністрації про розгляд питання «Про підсумки роботи житлово-комунального господарства області в осінньо-зимовий період 2015-2016 роки та завдання на період підготовки до роботи взимку 2016-2017 років».
16 травня 2016 року згідно з консультативним висновком поліклінічного відділення Донецького обласного протипухлинного центру ОСОБА_1 було госпіталізовано до хірургічного відділення № 5 для проведення курсу імунотерапії. Лікування тривало з 16 травня 2016 року до 26 травня 2016 року включно, про що йому було надано консультативний висновок від 27 травня 2016 року.
Через проходження лікування у період з 16 травня до 26 травня 2016 року включно, позивач не мав можливості особисто прийняти участь у засіданні, але 16 травня 2016 року на час тимчасової непрацездатності він видав наказ про призначення тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора ОСОБА_2, директора з економіки та фінансів, яка 17 травня 2016 року була присутня на зазначеному вище засіданні колегії обласної державної адміністрації.
06 червня 2016 року та 07 червня 2016 року до КП «Компанія «Вода Донбасу» надійшли листи Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації від 17 травня 2016 року про необхідність надати письмові пояснення його відсутності на колегії 17 травня 2016 року та акт про його відсутність від 17 травня 2016 року.
У відповідь на вказані листи ОСОБА_1 направив на адресу Донецької обласної державної адміністрації відповідь, у якій надав пояснення з наведенням поважності причин відсутності на засіданні 17 травня 2016 року, а саме у зв'язку з проходженням курсу лікування, та надав медичні консультативні висновки.
14 червня 2016 року позивача було ознайомлено з розпорядженням голови обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівського П. І. від 09 червня 2016 року № 468 «Про оголошення догани» за порушення виконавської і трудової дисципліни (відсутність на робочому місці без поважної причини), внаслідок того, що він не з'явився на засідання колегії Донецької обласної державної адміністрації 17 травня 2016 року.
Вказував, що таке дисциплінарне стягнення на нього накладено незаконно.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівського П. І. від 09 червня 2016 року № 468 «Про оголошення догани».
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 08 листопада 2016 року (в складі судді Гонтар А. Л.) позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 09 червня 2016 року № 468 «Про оголошення догани». Стягнуто з Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач був відсутній на робочому місці 17 травня 2016 року з поважних причин, що підтверджується консультативними висновками Донецького обласного противопухлинного центру від 16 травня 2016 року та від 27 травня 2016 року, тому відсутні правові підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, відповідно, оскаржуване розпорядження суперечить законодавству.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що надані позивачем консультативні висновки від 16 та 27 травня 2016 року не відповідають вимогам пункту 2.19 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 (далі - Інструкція № 455), оскільки не містять печатки лікувально-профілактичного закладу та у них не зазначений час проведеної консультації, листок непрацездатності за спірний період позивач не отримував, тому місцевий суд дійшов помилкового висновку про поважність причин відсутності на вказаному засіданні ОСОБА_1 Разом з тим, вказані консультативні висновки від 16 та 27 травня 2016 року надано Донецьким обласним противопухлинним центром, який розташований на непідконтрольної Україні території. При цьому позивач 16 та 17 травня 2016 року видавав накази у м. Маріуполі Донецької області, тому міг звернутися до лікувального закладу, який розташований на підконтрольній державній владі території.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: апеляційний суд надав невірну оцінку обставинам справи, проігнорував практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що робочим місцем позивача є адміністративна будівля на вул. Артема, 85 у м. Донецьку, тому він не перебував 17 травня 2016 року у м. Маріуполь Донецької області та, відповідно, не міг звернутися там за медичною допомогою. Іншого протипухлинного центру обласного значення, як у м. Донецьку, у Донецькій області немає.
Позивач відмовився отримати лікарняний та відмовився ставити печатку лікувального закладу на консультативних довідках, оскільки на штампах та печатках міститься інша символіка, яка не відповідає державній символіці України, а суд апеляційної інстанції помилково не застосував загальні принципи («Намібійські винятки»), сформовані у рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки очевидно, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи права на охорону здоров'я.
Не можна вважати відсутність на колегії обласної державної адміністрації відсутністю на робочому місці, а КЗпП України не передбачає дисциплінарного стягнення за порушення «виконавської дисципліни».
У травні 2017 року Донецька обласна державна адміністрація, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація подали заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що апеляційним судом правильно встановлено, що листок непрацездатності за спірний період ОСОБА_1 не отримував, а консультативні висновки не містять печатки лікувально-профілактичного закладу та в них не зазначений час проведеної консультації, місцезнаходженням підприємства роботодавця є м. Маріуполь Донецької області. Зі змісту наказів за підписом позивача вбачається, що їх видано у м. Маріуполі Донецької області за місцем знаходження підприємства, в той час як позивач стверджує, що він перебував у м. Донецьку.
08 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13 жовтня 2014 року розпорядженням виконуючого обов'язки голови Донецької обласної ради призначено на посаду генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» та вирішено укласти із ним контракт терміном на два роки. Відповідно до пункту 6.1. цей контракт діє з 13 жовтня 2014 року по 12 жовтня 2016 року.
Як убачається зі змісту пункту 1.5 контракту від 13 жовтня 2014 року та пунктів 1.3, 1.4,