Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 299/819/14-ц
провадження № 61-9808св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 серпня 2016 року у складі судді Трагнюк В. Р. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Панька В. Ф., Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 року, відмовлено у перегляді рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 липня 2014 року за позовом Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - АТ «Банк «Фінанси та кредит») від імені якого діє Філія «Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу кредитором спадкодавця за нововиявленими обставинами.
Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що наведені заявником обставини не підтверджують їх істотність для справи і не мають ознак нововиявлених обставин, передбачених статтею 361 ЦПК України 2004 року.
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 року, передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
09 грудня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
У лютому 2017 року від АТ «Банк «Фінанси та кредит» надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якій банк просив відхилити касаційну скаргу ОСОБА_4, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
19 лютого 2018 року вказану справу разом з матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 365 ЦПК України 2004 року судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що під час розгляду справи суди не врахували нововиявлені обставини, а саме те, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутній документ, що підтверджує родинний зв'язок з померлим ОСОБА_8 Таким чином, заявник не є спадкоємицею за законом. Про цю обставину ОСОБА_4 дізналася 01 червня 2016 року. Ця обставина є істотною для справи, не була і не могла бути відома їй на час розгляду справи про стягнення кредитної заборгованості зі спадкоємців.
Заперечення АТ «Банк «Фінанси та кредит» на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що коло спадкоємців ОСОБА_8 з'ясовувалося судами при розгляді справи. Відповідно до незакінченої спадкової справи після смерті ОСОБА_8, спадкоємицею, зокрема, є і ОСОБА_4, яка визнавала позов повністю та не заперечувала проти його задоволення. Обставини, на які заявник посилається як на нововиявлені, при дотриманні ОСОБА_4 вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року, могли бути встановлені судом при вирішенні справи. Заявник не скористалась своїми цивільними та процесуальними правами, тоді як неправильне розпорядження ними не є підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судом касаційної інстанції встановлено, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 06 листопада 2014 року, позов АТ