Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 607/6776/17
провадження № 61-24984св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду Тернопільської області,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2017 року у складі судді: Ромазана В. В. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Ткача З. Є., Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Тернопільське об'єднане УПФУ Тернопільської області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутого майна.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач перебуває на пенсійному обліку в Тернопільському об'єднаному УПФУ Тернопільської області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2011 року зобов'язано Тернопільське об'єднане УПФУ Тернопільської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_4, починаючи з 19 липня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2009 рік із врахуванням виплачених сум. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року скасовано постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2011 року та у задоволенні позовних вимог відмовлено, проте вказана постанова отримана об'єднаним управлінням лише 17 жовтня 2016 року. У зв'язку з цим за період з 04 лютого 2014 року до 30 листопада 2016 року виникла переплата пенсії у розмірі 26 292,92 грн, яка підлягає поверненню відповідно до положень статті 1212 ЦК України.
Позивач просив стягнути із відповідача суму в розмірі 26 292,92 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що сума безпідставно набутої пенсії підлягає поверненню за двох умов: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Оскільки вказаний перелік умов є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, зазначене у статті 1215 ЦК України майно може стягуватися лише у разі наявності цих фактів. Позивачем не надано доказів на підтвердження факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів в сумі 26 292,92 гривень, які є пенсійною виплатою, як і не встановлено наявності рахункової помилки, тому відповідно до вимог статті 1215 ЦК України зазначена сума поверненню не підлягає.
Аргументи учасників справи
У серпні 2017 року Тернопільське об'єднане УПФУ Тернопільської області подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому посилалося на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при нарахуванні пенсії ОСОБА_4 мала місце рахункова помилка з боку об'єднаного управління.
У грудні 2017 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.Відзив мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржені рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана поверну