Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 495/1664/15-ц
провадження № 61-18446св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, виконавчий комітет Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про тлумачення змісту заповіту, встановлення факту належності правовстановлюючих документів спадкодавцеві та визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, яка залишила заповіт від 06 липня 2004 року на її ім'я. ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 все належне спадкодавцю майно де б воно не знаходилося, з чого воно б не складалося, і взагалі все те, на що спадкодавець за законом матиме право, і що буде належати спадкодавцю на момент смерті.
23 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва, а саме, винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05 лютого 2015 року з наступних підстав: відсутність документів, що підтверджують родинний зв'язок зі спадкодавцем. Згідно з заповітом від 06 липня 2004 року спадкове майно заповідане «внучці» спадкодавця ОСОБА_4, хоча ОСОБА_4 доводилась внучатою племінницею спадкодавці; наявність іншого заповіту на частину спадкового майна, складеного після заповіту від 06 липня 2004 року; відсутність документів, що підтверджують належність житлового будинку АДРЕСА_1 спадкодавцю, адже прізвища спадкодавця було змінено з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».
Зазначає, що інформація відносно іншого заповіту, складеного у червні 2014 року, не внесена до спадкового реєстру. Тобто, він складений з порушенням вимог щодо його посвідчення. Заповіт було вчинено без паспорту, а по його копії. Тому вважає, що заповіт, складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та нотаріально посвідчений секретарем виконавчого комітету Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,419 га, є нікчемним.
Вказує, що у договорі купівлі-продажу житлового будинку від 12 грудня 1986 року вказано дошлюбне прізвище померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_3. Крім того, позивач зазначила, що 10 листопада 2006 року вона розірвала шлюб з ОСОБА_6 Прізвище «ОСОБА_3» вона змінила на «ОСОБА_3» після укладення другого шлюбу.
У зв'язку з відмовою нотаріусом ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, звернулась з вищевказаним позовом до суду.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_3, складеного 06 липня 2004 року та посвідченого нотаріально державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Базан Т. П., як про вираження волі ОСОБА_3 заповісти їй, ОСОБА_1 майно, яке складається з:
земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею - 6,419 га, розташованої на АДРЕСА_2;
житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 1986 року, посвідченого нотаріально виконавчим комітетом Монашівської сільської ради;
земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею - 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів 21 березня 2006 року;
земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею - 0,0221 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів 21 березня 2006 року;
інше рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що вона за законом мала право і що належало їй на момент смерті.
Встановити нікчемність заповіту, складеного ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та нотаріально посвідченого секретарем Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею - 6,419 га, розташованої на АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 04 серпня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.
Встановити факт належності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, правовстановлюючого документа - договору купівлі-продажу від 12 грудня 1986 року, укладеного між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), посвідченого нотаріально виконавчим комітетом Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на вказані земельні ділянки і на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 вересня 2016 року (у складі судді Шевчук Ю. В.) позов задоволено.
Здійснено тлумачення заповіту ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, складеного 06 липня 2004 року та посвідченого державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Базан Т. П., як про вираження волі ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, заповісти позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, майно, яке складається з:
земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,419 га, розташованої на АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 04 серпня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю;
житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 1986 року, посвідченого нотаріально виконавчим комітетом Монашівської сільської ради та право власності на який зареєстровано за спадкодавцем 24 березня 2004 року Білгород-Дністровським міським бюро технічної інвентаризації (далі - МБТІ), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24 березня 2004 року;
земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів 21 березня 2006 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі;
земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0221 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів 21 березня 2006 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також заповісти інше рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося і з чого би воно не складалося і взагалі все те, на що вона за законом мала право і що належало їй на момент смерті.
Встановлено нікчемність заповіту, складеного ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та нотаріально посвідченого секретарем виконавчого комітету Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,419 га, розташованої на АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 04 серпня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.
Встановлено факт належності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу від 12 грудня 1986 року, укладеного між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), посвідченого нотаріально виконавчим комітетом Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,419 га, розташовану на АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 04 серпня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 від 06 липня 2004 року, посвідченим нотаріально державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Базан Т. П.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_3, на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 1986 року, посвідченого нотаріально виконавчим комітетом Монашівської сільської ради, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3, померлою ІНФОРМАЦІЯ_3, Білгород-Дністровським МБТІ 24 березня 2004 року, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 від 06 липня 2004 року, посвідченим нотаріально державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Базан Т. П.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів 21 березня 2006 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 від 06 липня 2004 року, посвідченим нотаріально державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори БазанТ. П.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0221 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів 21 березня 2006 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 від 06 липня 2004 року, посвідченим нотаріально державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Базан Т. П.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неточності та помилки у тексті заповіту щодо родинного зв'язку зі спадкодавцем та зазначення дошлюбного прізвища, за обставин цієї справи мають бути усунуті шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень статей 213, 1256 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення нікчемності заповіту від 04 липня 2014 року, складеного ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що секретарем Монашівської сільської ради ОСОБА_9 не було додержано порядку його складання та посвідчення, оскільки вона як уповноважений орган місцевого самоврядування належним чином не перевірила та не встановила особу, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії; не дотрималась вимоги щодо негайної реєстрації правочину (заповіту) в спадковому реєстрі, тому він є нікчемним відповідно до статті 1257 ЦК України.
Разом з тим, місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення факту належності правовстановлюючих документів спадкодавцеві та визнання права власності на визначене спадкове майно.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Здійснено тлумачення заповіту ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, складеного 06 липня 2004 року та посвідченого нотаріально державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Базан Т. П., як вираження волі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, заповісти ОСОБА_1 все належне ОСОБА_3 майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати їй на момент смерті.
Встановлено факт належності ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_3, правовстановлюючого документа - договору купівлі-продажу від 12 грудня 1986 року, укладеного між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), посвідченого нотаріально виконавчим комітетом Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_3 від 06 липня 2004 року, посвідченим державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Базан Т. П. на:
житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 40 кв. м, який належав ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_3, на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 1986 року, посвідченого нотаріально виконавчим комітетом Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрованого Білгород-Дністровським МБТІ 24 березня 2004 року;
земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів 21 березня 2006 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі;
земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0221 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів 21 березня 2006 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що текст заповіту не містить ані суперечностей, ані неточностей, складений зі слів заповідача. З урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін до змісту заповіту, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цих вимог, оскільки заповідач у заповіті посилалася на все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати їй на момент смерті, без посилань на конкретне майно.
Відмовляючи у задоволенні позову про встановлення нікчемності заповіту, складеного ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та нотаріально посвідченого секретарем виконавчого комітету Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, апеляційний суд, виходив із того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 під час складання заповіту було вільним і відповідало її волі, при цьому передбачена законом форма заповіту дотримана, заповіт посвідчено уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого