Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 638/1413/17
провадження № 61-42619св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.
(суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 лютого 2018 року у складі судді Шишкіна О. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області
від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю та прийняттям незаконних рішень.
Позовна заява мотивована тим, що з серпня 2013 року в провадженні слідчого Прокуратури Харківської області Горгуля Д. В. знаходиться кримінальне провадження за правовою кваліфікацією частини третьої статті 364 КК України. 28 жовтня 2013 року, 05 серпня та 30 вересня
2015 року, 28 лютого 2017 року слідчим були винесені постанови про закриття кримінального провадження, які як незаконні були скасовані відповідними ухвалами слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 14 липня 2015 року, 02 вересня та 08 грудня 2015 року,
26 квітня 2017 року. Крім того, постановою від 05 вересня 2015 року слідчим відмовлено у визнанні позивача потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2015 року було скасовано вказану постанову. Пам'ятка про права та обов'язки потерпілого відповідачем видана лише 05 серпня 2016 року. Під час слухання справи по суті остаточного рішення в рамках кримінального провадження слідчим не прийнято.
Посилаючись на те, що вказаними незаконними діями відповідача, протиправною бездіяльністю слідчого, який продовжує протягом більше чотирьох років не виконувати вимоги процесуального закону щодо проведення досудового розслідування у розумні строки, позивачу завдано моральну шкоду, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України через ДКСУ 496 080 грн на відшкодування моральної шкоди
у порядку статті 1174 ЦК України.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 лютого
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач належними та допустимими доказами довів факт спричинення йому моральної шкоди, яка виявилась у його душевних стражданнях через тривале проведення досудового розслідування за його заявою про вчинення злочину та протиправні невизнання його потерпілим та закриття кримінального провадження. Тому, з урахуванням встановлених судом фактів та обставин, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, визнав достатнім та доцільним задовольнити вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2018 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 лютого
2018 року змінено.
Виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на статтю 1176 ЦК України.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Проте, положення статті 1176 ЦК України не поширюються на правовідносини, які є предметом даного спору.
У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської областіпросить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова
від 12 вересня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність прокуратури Дзержинського району міста Харкова (справа № 638/12678/13-к). При цьому, ухвали слідчих суддів щодо розгляду скарг позивача свідчать лише про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, проте не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України. Отже, винесення ухвал слідчими суддями не свідчать про протиправність дій прокуратури. Разом з тим, судами не враховано рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова Харківської області
від 10 січня 2017 року (справа № 646/1472/16-ц), що набрало законної сили, яким вже було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди внаслідок прийняття рішень працівником прокуратури у тому самому кримінальному провадженні, як і у цій справі.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова Харківської області від 10 січня 2017 року
(справа № 646/1472/16-ц) задоволено частково його позовні вимоги до Прокуратури Харківської області, третя особа - слідчий Прокуратури Харківської області Горгуль Д. В., про стягнення компенсації моральної шкоди, стягнуто з Прокуратури Харківської області на користь
ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. Також зазначав, що вказаний позов було подано з інших підстав, а саме відповідно до статті 1172 ЦК України, і відповідачем у цій справі не була залучена ДКСУ. Тому судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Суди встановили, що 12 серпня 2013 року на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова уповноваженою особою Прокуратури Харківської області за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо неправомірних дій старшого слідчого прокуратури Дзержинського району міста Харкова Яциченка Д. О. на підставі частини третьої
статті 364 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проводилося слідчим прокуратури Харківської області Горгулем Д. В., який своїми постановами протягом жовтня 2013 року - лютого 2017 року неодноразово закривав зазначене кримінальне провадження.
Зазначені процесуальні рішення слідчого скасовувались ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду міста Харкова, з підстав невиконання слідчим вимог кримінально-процесуального закону.
01 грудня 2016 року на підставі ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова уповноваженою особою Прокуратури Харківської області за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за фактом не виконання ухвали Че