Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 211/6264/15-ц
провадження № 61-34134св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Крата В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач-1 - Прокуратура Дніпропетровської області,
представники відповідача -1: Шелудько Наталія Юріївна, Шматко Максим Олегович,
відповідач-2 - Державна казначейська служба України,
представники відповідача-2: ТрофимоваОльга Ігорівна, Богуш Павло Миколайович, Калітвєнцева Галина Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Папариги В. А. від 08 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П. від 24 травня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в ході розгляду справи та остаточно просив визнати незаконною бездіяльність Криворізької міської прокуратури № 1 у частині невиконання постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 березня 2013 року у справі № 411/8826/12; стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь майнову шкоду у розмірі 316 грн 39 коп., моральну шкоду у розмірі 200 000 грн та відшкодування за надання юридичної допомоги в розмірі 5 000 грн.
Уточнений позов мотивований тим, що у 2012 році в ході кримінального провадження у справі № 411/8826/12 щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 слідчими були вилучені документи на ім'я ОСОБА_1, а саме: паспорт, ідентифікаційний код, закордонний паспорт, військовий квиток, свідоцтво про народження, особиста медична картка серія НОМЕР_1, довідка № 558, свідоцтво НОМЕР_2, ощадна книжка, диплом, трудова книжка, а також папка з іншими документами.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 березня 2013 року у справі № 411/8826/12, зокрема, зобов'язано повернути йому вище перелічені документи, що були вилучені 02 серпня 2012 році при обшуку однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, які зберігалися в камері зберігання речових доказів прокуратури м. Кривого Рогу.
Посилаючись на те, що на його неодноразові звернення з проханням повернути документи він отримував відмови, у зв'язку із чим був змушений за власний кошт частково їх відновлювати, на що витратив 316 грн 39 коп.; а також посилаючись на те, що у зв'язку із відсутністю вказаних документів він не мав змоги влаштуватися на роботу чи стати на облік в центр зайнятості, чим йому завдано моральні страждання через неможливість повноцінно існувати в сучасному суспільстві, мати та утримувати сім'ю, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року замінено неналежних відповідачів Криворізьку міську прокуратуру № 1 та Управління Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі на прокуратуру Дніпропетровської області та Державну казначейську службу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 відхилено, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відносно позивача ОСОБА_1 не було порушено кримінальну справу, він не притягувався до кримінальної відповідальності, і ним не доведено втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними діями відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року. Відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури призначено до сулового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що сам по собі факт невиконання рішення суду щодо повернення документів вже є порушенням норм закону та Конституції України. Також позивач наголошував на тому, що його моральні страждання полягали у тому, що у нього не було жодних власних документів, він не мав змоги влаштуватися на роботу чи стати на облік в центр зайнятості.
Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу
У серпні 2017 року прокуратура Дніпропетровської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що судами повністю досліджено матеріали справи, правильно встановлено обставини, які стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду та зроблено правильний висновок про необґрунтованість його вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2013 року засуджені ОСОБА_11 за частиною третьою статті 27, частиною другою статті 364, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 1 рік та штрафу 8500 грн, зі звільненням від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік; ОСОБА_12 за частиною другою статті 27, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, 70, 75, 76 КК України до 3-х років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 1 рік та штрафу 8500 грн, зі звільненням від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік.
В ході вказаного кримінального провадження 02 серпня 2012 року було проведено обшук однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 та вилучено документи ПП Нашмонтаж, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_15, які згідно постанови від 25 серпня 2012 року були визнані речовими доказами і передані на зберігання у камеру зберігання речових доказів прокуратури м. Кривого Рогу.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 березня 2013 року за зверненням захисника ОСОБА_16 у вказаній кримінальній справі вирішено питання щодо речових доказів та зняття арешту з майна засуджених ОСОБА_11 В тому числі, вказаною постановою суду було вирішено повернути ОСОБА_1 належні йому документи, що були вилучені 02 серпня 2012 року під час обшуку однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, що зберігаються в камері зберігання речових доказів прокуратури м. Кривого Рогу, а саме: папка зеленого кольору ОСОБА_1, закордонний паспорт ОСОБА_1, військовий квиток ОСОБА_1, свідоцтво про народження ОСОБА_1, особиста медична книжка серії НОМЕР_1, довідка № 558 на ОСОБА_1, свідоцтво НОМЕР_2 на ОСОБА_1, ощадна книжка, диплом на ОСОБА_1, трудова книжка, папка з документами ОСОБА_1
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову ОСОБА_1 про компенсування моральної шкоди не відповідають.
Розглядаючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відносно позивача не було порушено кримінальну справу, він не притягався до кримінальної відповідальності, а тому на нього не розповсюджується дія Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Проте при вирішенні пред'явленого позову суди не врахували, що завдана шкода підлягає відшкодуванню на загальних підставах.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану