Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 752/6347/15-ц
провадження № 61-31629св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року у складі судді Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ :
У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що з 09 лютого 2002 року вона перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу мають малолітню дочку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2014 року, що залишено без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року, з ОСОБА_5 на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, починаючи від 04 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. 21 листопада 2014 року їй видано виконавчий лист № 752/9867/13-ц, який пред'явлено до виконання у примусовому порядку до ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві. Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості № 7194, виданої 01 квітня 2015 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів за виконавчим листом № 752/9867/13-ц складає 57 600,00 грн.
Зменшивши позовні вимоги, позивач, посилаючись на статтю 196 СК України, просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 19 820, 00 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 04 червня 2013 року по 08 квітня 2015 року у розмірі 19 820,00 грн. Вирішено питання судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з вини ОСОБА_5 допущено виникнення заборгованості по сплаті аліментів на користь позивача ОСОБА_4 на утримання дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому одержувач аліментів ОСОБА_4 має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що становить 19 820, 00 грн.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року визнано неподаною та повернуто відповідачу.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі судді від 28 липня 2017 року, не усунуті у повному обсязі: відповідачем до апеляційної скарги не додані її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
У жовтні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що зазначені в ухвалі судді апеляційного суду від 28 липня 2017 року недоліки апеляційної скарги ним було повністю усунуто, а саме надано квитанцію про доплату судового збору, та додано копію апеляційної скарги для представника позивача. При усуненні недоліків текст апеляційної скарги ним не змінювався та залишився ідентичним, як при поданні апеляційної скарги вперше. Таким чином апеляційний судом було повернуто його апеляційну скаргу з формальних міркувань.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних н