ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2019 року
Київ
справа №802/879/16-а
адміністративне провадження №К/9901/12600/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів: Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Житомирській області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року (головуючий суддя - Слободонюк М.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.)
у справі № 802/879/16-а
за позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Житомирській області про визнання бездіяльності неправомірною,-
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_3 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, щодо контролю за здійсненням державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир виконання виконавчого листа Апеляційного суду Вінницької області від 20.01.2010 № 1-10 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 18 256,33 грн. завданої матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, яку було залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позовні вимоги задоволено.
Суди попередніх інстанцій мотивують своє рішення тим, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували вжиття ним, як вищестоящим органом, достатніх заходів спрямованих на здійснення контролю за виконанням Богунським відділом ДВС м. Житомир даного виконавчого листа та недопущення виникнення протиправної бездіяльності з боку останнього.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, а тому просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Зокрема, скаржник вказує, що в даному випадку державний виконавець Богунського відділу ДВС мав право лише звернути стягнення на доходи боржника за місцем його перебування, а не вчиняти дії щодо розшуку майна, яке, можливо знаходиться на території іншої області, так як ця функція покладена на ВДВС Козятинського МРУЮ Вінницької області, яким така перевірка була здійсненна, але належного боржникові майна не виявлено. Також вказує на те, що жодної скарги в порядку ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" з оскарженням дій державного виконавця до начальника Богунського відділу ДВС, а в подальшому - скарги на постанову цього начальника на адресу управління не надходило, а тому й передбачені ст. 86 цього Закону підстави для проведення перевірки законності виконавчого провадження були відсутні. Крім того повідомив, що у 2015 - 2016 роках було проведено перевірки Богунського відділу ДВС під час яких вивчались матеріали виконавчих проваджень різних категорій справ за вибірковим принципом.
Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.
Клопотання про розгляд справи за участі скаржника не заявлено.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, на виконання вироку, яким визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину та призначено покарання у вигляді позбавлення волі та стягнуто на користь ОСОБА_3 18256,33 грн. завданої матеріальної та 100000 грн. моральної шкоди, Апеляційним судом Вінницької області було видано виконавчий лист №1-10 від 20.01.2010 року.
Вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у ВДВС Козятинського МРУЮ Вінницької області.
В подальшому ОСОБА_4 було переведено для відбування покарання до Вінницької УВП № 1, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Островського, 1, у зв'язку з чим державним виконавцем ВДВС Козятинського МРУЮ Вінницької області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий лист направлено за належністю за місцем відбування покарання боржником, а саме до Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ.
14.03.2011 державним виконавцем Богунського відділу ДВС Житомирського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 28224664) з примусового виконання виконавчого листа Апеляційного суду Вінницької області № 1-10 від 20.01.2010 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 18 256,33 грн. завданої матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди.
16.08.2011 на виконання вимог ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку направлено для подальшого виконання за місцем відбування ним покарання, а саме в бухгалтерію Житомирської установи відбування покарань №8.
Вважаючи, що виконання виконавчого листа № 1-10 здійснюється відділом ДВС неналежним чином, оскільки за весь період його виконання кошти з боржника практично не стягувались, позивач та його представник неодноразово звертались як до Богунського відділу ДВС м. Житомир так і до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявами та адвокатськими запитами, однак такі звернення не дали жодного позитивного результату.
При цьому 01.04.2016 постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/160/16-а визнано неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Богунського району м. Житомир щодо виконання виконавчого листа Апеляційного суду Вінницької області № 1-10 від 20.01.2010 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 18 256,33 грн. завданої матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди.
Неналежне виконання відділом ДВС вищезазначеного виконавчого листа та не вжиття відповідачем заходів спрямованих на здійснення контролю за ходом виконавчого провадження зумовило наступне звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
4. Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV)
Згідно ст. 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби.
Положеннями ч. 2 ст. 30 Закону № 60