ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 лютого 2019 року
справа №807/205/16
адміністративне провадження №К/9901/41858/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів Шешені О.М., Гаврилко С.Є., Рейті С.І.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року
у складі колегії суддів Сапіги В.П., Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,
у справі № 807/205/16
за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода"
до Державної фіскальної служби України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
У березні 2016 року Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування шляхом не збільшення суми поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України та зобов'язання зарахувати на рахунок № 37518000002116 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти у сумі 4486117,35 грн відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №375.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16 липня 2015 року, доповнено пункт 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України підпунктом «в». Зазначені зміни спрямовані на впорядкування податкових відносин при використанні субвенції з державного бюджету для сплати податкових платежів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №375 «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню» (далі - постанова № 375). За результатами цих змін на електронні рахунки в органах казначейства постачальників комунальних послуг повинні зараховуватись суми субвенцій з бюджету, які збільшуватимуть реєстраційну суму для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України. Позивачем отримано субвенцію у загальній сумі 4486117,35 грн. Відповідна сума направлена на погашення заборгованості з податку на додану вартість. Однак вказані вимоги законодавства України відповідачем не виконано.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суму від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, позов задоволено в повному обсязі.
У липні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі податковий орган зазначив, що не надходження відповідної інформації від органів Казначейства до податкового органу унеможливлює вчинення останнім дій, що передбачені Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (далі - Порядок № 569). Крім того, суди попередніх інстанцій надали перевагу одному доказу перед іншим.
У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно установили, що позивач отримав субвенцію у сумі 4486117,35 грн, а саме: 468381,00 грн згідно з договором від 15 липня 2015 року №5 про організацію взаєморозрахунків, дата платежу 28 серпня 2015 року; 2498905,09 грн згідно з договором від 01 грудня 2015 року №15 про організацію взаєморозрахунків, дата платежу 17 грудня 2015 року; 856000,00 грн згідно з договором від 01 грудня 2015 року №16 про організацію взаєморозрахунків, дата платежу 17 грудня 2015 року; 662831,26 грн згідно з договором від 01 грудня 2015 року №17 про організацію взаєморозрахунків, дата платежу 17 грудня 2015 року.
Вказану суму перераховано позивачем до загального фонду Державного бюджету України на погашення заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», який набрав чинності 29 липня 2015 року, доповнено підпунктом «в» пункт 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту «в» пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, зокрема, з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року №967 внесено зміни до пункту 9 №569, в частині відображення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість сум сплаченого податку при проведенні розрахунків платників податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного