ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2019 року
Київ
справа №804/5561/16
касаційне провадження №К/9901/31997/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) та касаційну скаргу Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 (головуючий суддя - Єфанова О.В., судді - Олійник В.М., Турова О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області), Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції та ДФС України, у якому просило: визнати протиправними дії Інспекції та ДФС України щодо неприйняття податкової накладної № 1, виписаної Товариством 29.07.2016, для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних; податкову накладну № 1, виписану Товариством 29.07.2016, визнати прийнятою та зареєстрованою в Реєстрі податкових накладних 05.08.2016.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відмова контролюючого органу у прийнятті податкової накладної до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав того, що Товариство не являється платником податку на додану вартість не відповідає дійсності та є протиправною, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі № 804/15083/15, яка набрала законної сили, рішення Інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 319 від 09.09.2015 було визнане протиправним та скасоване. Також позивач посилався на те, що вказана контролюючим органом причина для відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації не передбачена Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, позов задовольнив: визнав протиправними дії ДФС України та Інспекції щодо неприйняття податкової накладної № 1, виписаної 29.07.2016 Товариством для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних; ухвалив вважати податкову накладну № 1 від 29.07.2016 такою, що подана у день її фактичного отримання 05.08.2016 у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: підстава для неприйняття податкової накладної № 1 від 29.07.2016, поданої товариством до реєстрації 05.08.2016, зазначена в електронній квитанції № 1 податкового органу, не передбачена пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, що визначає вичерпний перелік причин відмови у прийнятті податкових накладних до реєстрації.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.06.2017 відкрив касаційне провадження у справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що на дату подання Товариством податкової накладної № 1 від 29.07.2016 до реєстрації не було внесено змін до Реєстру платників податку на додану вартість щодо поновлення Товариства в якості платника податку на додану вартість.
ДФС України оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.07.2017 відкрив касаційне провадження у справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що на дату подання Товариством податкової накладної № 1 від 29.07.2016 до реєстрації Товариство не було платником податку на додану вартість у розумінні положень статті 180 Податкового кодексу України.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційні скарги.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу ДФС України та касаційну скаргу Інспекції до провадження, а ухвалою від 28.01.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 29.01.2018.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 08.10.2016 між Інспекцією та Товариством був укладений договір № 081020152 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронних цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
05.08.2016 року Товариство засобами електронного зв'язку в електронній формі подало до Інспекції податкову накладну №1 від 29.07.2016 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте документ не було прийнято, що підтверджується квитанцією № 1, в якій зазначено причину неприйняття - «порушення вимог пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, а саме продавець не був платником податку на додану вартість 29.07.2016, дата анулювання реєстрації платника податку на додану вартість 09.09.2015».
Також, суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі № 804/15083/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, рішення Інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 319 від 09.09.2015 Товариства було визнане протиправним та скасоване.
Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) серед інших обов'язків платників податків передбачено і обов'язок складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Кодексу) та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статі 16 Кодексу).
Відповідно до положень пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронн