ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2495/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді здійснюються помічником судді - Павлик І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілберт", про розірвання договору поруки,
за участю представників:
позивача - Васів Ю.М., адвокат;
відповідача - Опанасик В.В., адвокат;
третьої особи - не з'явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг" (далі - ТОВ "Імперія Холдінг") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілберт" (далі - ТОВ "Гілберт"), в якому просило розірвати з 22.11.2016 договір поруки від 17.11.2016 № 4Г14387И/П (далі - договір поруки), укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Імперія Холдінг".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Імперія Холдінг" як поручитель виконало зобов'язання ТОВ "Гілберт" із погашення заборгованості за кредитними договорами, проте ПАТ КБ "Приватбанк" не передало йому документи, які підтверджують обов'язки боржника, що є істотним порушенням відповідачем договірних зобов'язань та призвело до суттєвого погіршення фінансово-майнового становища позивача.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 17.11.2016 між ТОВ "Імперія Холдінг" (поручитель) та ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) було укладено договір поруки № 4Г14387И/П (далі - договір поруки) предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Гілберт" (боржник) своїх зобов'язань за:
- кредитним договором від 24.12.2014 № 4Г14388И із повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та у терміни відповідно до кредитного договору-1;
- кредитним договором від 19.12.2014 № 4Г14387И із повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та у терміни відповідно до кредитного договору - 2;
- кредитним договором від 18.03.2016 № 4Г16003И із повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та у терміни відповідно до кредитного договору - 3.
2.2. Згідно з пунктом 4 договору поруки у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та у терміни відповідно до кредитного договору.
2.3. До поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договором застави, укладеним у цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (пункт 8 договору поруки).
2.4. Пунктом 10 договору поруки кредитор зобов'язався у разі виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
2.5. На виконання умов договору поруки, 18.11.2016 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 679 731 937,93 грн з призначенням платежів: виконання зобов'язань по кредитним договорам від 24.12.2014 № 4Г14388И, від 19.12.2014 № 4Г14387И та від 18.03.2016 № 4Г16003И.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.), у задоволенні позову відмовлено.
3.2. Рішення мотивовані недоведенням позивачем, що невиконання відповідачем зобов'язань із передачі копій документів на підтвердження обов'язків боржника за кредитними договорами значною мірою позбавило його того, на що він розраховував під час укладення спірного договору поруки. Також суди виходили із того, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено виконання ним як поручителем зобов'язань боржника за кредитними договорами у повному обсязі, що могло би бути підставою для переходу до нього прав кредитора.
4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі ТОВ "Імперія Холдінг" посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 509, 522, 525, 626, 627, 638, 650, 651, 652, 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та просить скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
6.3. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
6.4. Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
6.5. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
6.6. За змістом частин 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
6.7. Відповідно до положень статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.