Постанова
Іменем України
05 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 381/1117/14-к
провадження № 51-4526 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Бацури О. О.,
прокурора Піх Ю. Г.,
захисника РадченкаМ. Г.,
засудженої ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Радченка М. Г., який діє в інтересах засудженої ОСОБА_2, на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100310002189, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Києва, громадянки України, жительку АДРЕСА_1, раніше не судиму,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 попереднє ув'язнення в строк покарання.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_2 засуджено за те, що вона, 02 грудня 2013 року, близько 19.45 год., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, з метою заподіяння смерті на ґрунті помсти потерпілій ОСОБА_4, попередньо домовившись про зустріч та зустрівшись з нею, умисно завдала потерпілій тілесних ушкоджень, а після того, як ОСОБА_4 впала на землю, мотузкою задушила її.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Радченко М. Г. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що було порушено право ОСОБА_2 на захист, оскільки відмова від захисника відбулась з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, стверджує, що місцевим судом була порушена таємниця наради суддів, а також вказує на незаконний склад суду під час судових засідань 21 травня та 23 листопада 2015 року та відсутність технічного носія інформації судових засідань.
Під час касаційного розгляду захисник Радченко М. Г. підтримав подану ним касаційну скаргу та зазначив про підстави для її задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_2 під час касаційного розгляду підтримала касаційну скаргу захисника Радченка М. Г. та вважала, що вона підлягає задоволенню, а судові рішення скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Крім того зазначила, що їй необхідно, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати попереднє ув'язнення в строк покарання.
Під час касаційного розгляду прокурор вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника Радченка М. Г. відсутні, а тому вона не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Згідно з вимогами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконання, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Зі змісту судових рішень убачається, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.
Зокрема, суд першої інстанції дослідив: показання ОСОБА_2, яка вину не визнавала та зазначала про відсутність умислу на вбивство ОСОБА_4, оскільки зустрівшись з нею 02 грудня 2013 року близько 19.30 год., поспілкувались, а після розмови, вони розійшлись; показання свідка ОСОБА_5 - чоловіка ОСОБА_4, який повідомив, що ОСОБА_2 була його коханкою протягом тривалого часу та просила його постійно покинути дружину. В жовтні-листопаді 2013 року він повідомив ОСОБА_2 про припинення відносин з нею. 02 грудня 2013 року близько 19.00 год. його дружина повідомила йому, що йде на зустріч з невідомою їй жінкою. Пізніше він дізнався, що на одній з вулиць м. Фастова знайдено тіло його дружини. В цей же день ОСОБА_2 зателефонувала йому та поцікавилась життям дружини. Після затримання ОСОБА_2, вона телефонувала та просила вибачення, що випадково вбила його дружину. Також на його адресу ОСОБА_2 написала листа, в якому зізнавалась в обставинах вбивства та просила вибачення; показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12; даними протоколів огляду місця події від 02 грудня та від 03 грудня 2013 року; даними висновків судово-медичних експертиз № 169 від 06 грудня 2013 року, № 318 від 27 лютого 2014 року, № 34-мк від 27 лютого 2014 року; даними протоколу огляду речових доказів від 03 грудня 2013 року та протоколу огляду речового доказу - мобільного телефону від 03 грудня 2013 року;
Відповідно до рукописного листа ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_5, остання вказувала про її причетності до вбивства ОСОБА_4, автентичність якого підтверджено висновком експерта № 927 від 30 вересня 2015 року.
Згідно з актом амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 542 від 29 січня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2 в період інкримінованого діяння могла усвідомлювати свої дії і керувати ними, в стані тимчасового розладу психічної діяльності та фізіологічного афекту (стан сильного душевного хвилювання) не перебувала.
У вироку суд першої інстанції проаналізував і дав належну оцінку всім зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності..
Належно оцінивши зібрані у справі та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 саме в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_4, правильно кваліфікувавши її дії за ч. 1 ст. 115 КК України. Критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивовано.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку, апеляційним судом ретельно перевірені доводи апеляційних скарг як засудженої ОСОБА_2 так і захисника Радченка М. Г., які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника Радченка М. Г., та прийнято рішення про їх безпідставність, з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника Радченка М. Г. про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій, то Суд вважає їх безпідставними.
Так, твердження захисника Радченка М. Г. про те, щодо порушення права ОСОБА_2 на захист, оскільки були порушені вимоги щодо недотри