Постанова
іменем України
05 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 658/4168/16-к
провадження № 51-4287 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
прокурора Парусова А.М.,
захисника ТаранцоваС.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_2 - Таранцова С.П., захисника засудженого
ОСОБА_3 - Тарабаки М.Д. на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 09 січня 2018 року, а також прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 09 січня 2018 року щодо засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016230190002079 від 19 вересня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 зареєстрованого в АДРЕСА_2, такого, що судимості не мав,
та
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_3 такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 червня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю засуджених, з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обрано у виді тримання під вартою з моменту проголошення вироку - з 15 червня 2017 року до набрання вироком законної сили. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взято під варту негайно в залі суду.
Ухвалено строк покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відраховувати з моменту проголошення вироку.
Стягнуто із засуджених процесуальні витрати на користь держави, цивільний позов потерпілого задоволено частково.
Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими і засуджено за те, що вони за попередньою змовою, 19 вересня 2016 року о 01:00, перебуваючи біля магазину «Наденька», розташованого на вул. Крупської в с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області, переслідуючи корисливий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скоїли розбійний напад на потерпілого ОСОБА_5, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, яке мало прояв у завданні останньому тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я та легких тілесних ушкоджень, після чого заволоділи його грішми в сумі 200 грн.
Перевіряючи вирок суду, 09 січня 2018 року суд апеляційної інстанції апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_2 - Бебіка О.О., захисника засудженого ОСОБА_3 - Тарабаки М.Д. залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Судом апеляційної інстанції зараховано засудженим ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 у строк покарання період попереднього ув'язнення з 19 вересня 2016 року по 21 вересня 2016 року та з 15 червня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відповідно до частини 5 статті 72 КК.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2 - Таранцов С.П. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. При цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів, крім показань потерпілого, які б вказували на те, що ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 відібрали у потерпілого 200 грн, а тому немає підстав для обвинувачення його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК, а з урахуванням заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості його дії слід кваліфікувати за частиною 1 статті 122 КК.
Крім того, захисник Таранцов С.П. зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги, не надав на них обґрунтованої відповіді та безпідставно залишив вирок районного суду без зміни, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_3 - Тарабака М.Д. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального
провадження у суді першої інстанції. При цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні рішення.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що вирок районного суду ґрунтується лише на показаннях потерпілого та припущеннях, які суд поклав в основу обвинувального вироку. При цьому зазначає, що належним чином не з'ясовані обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, вказує на неповноту та однобічність дослідження цих обставин.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 370, 374, 420 КПК не вмотивував свого рішення, не надав доводам апеляційної скарги захисника належних обґрунтувань та не навів в ухвалі підстав, з яких не взяв до уваги його доводів та доводів його підзахисного, а тому, на думку захисника, проігнорував вимоги кримінального процесуального закону.
Також захисник Тарабака М.Д. посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вважає, що судами не доведені винуватість його підзахисного у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб та умисел на заволодіння грошима потерпілого.
Обґрунтовуючи відсутність підстав для реального відбуття покарання його підзахисним, захисник вказує, що суди не дослідили одну із суттєвих обставин кримінального правопорушення, а саме відсутність домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на заволодіння коштами потерпілого, а з дослідженого судом протоколу проведення слідчого експерименту від 20 грудня 2016 року за участю ОСОБА_3 убачається лише положення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 під час бійки, тому вважає, що винуватість його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК, судом не доведено.
У касаційній скарзі (зі змінами) прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити ухвалу апеляційного суду, зарахувавши засудженим у строк покарання строк попереднього ув'язнення у період з 21 червня 2017 року до 9 січня 2018 року на підставі частини 5 статті 72 КК з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Таранцова С.П., який діє в інтересах ОСОБА_2 та підтримав свою касаційну скаргу і касаційні скарги захисника ТарабакиМ.Д. та прокурора, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, а також заперечував проти задоволення касаційних скарг захисників,обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисників не підлягають задоволенню, а касаційну скаргу прокурора слід задовольнити.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що захисники не погоджуються з кваліфікацією дій їхніх підзахисних, при цьому зазначають, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які б вказували на попередню домовленість між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заволодіння майном потерпілого, а тому винуватість підзахисних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК, судом не доведено.
Однак ці доводи касаційних скарг захисників є безпідставними з огляду на таке.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілого ОСОБА_5, який підтвердив, що засуджені в процесі побиття цікавились, скільки грошей за урожай отримала його сім'я і чи не хоче він поділитися з ними, а надалі продовжуючи побиття, ОСОБА_2 з нагрудної кишені потерпілого дістав 200 грн. Крім того, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт наявності у потерпілого купюри номіналом 200 грн.
Такі показання узгоджуються з письмовими матеріалами кримінального провадження, а саме протоколом слідчого експерименту з фототаблицею, відповідно до якого ОСОБА_5 детально розповів та показав, як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричинили йому тілесні ушкодження та забрали гроші; висновком судово-медичної експертизи від 31 жовтня 2016 року № 283; висновком судово-медичної експертизи № 35/283 к, згідно з яким спричинені тілесні ушкодження, на які вказував потерпілий під час проведення слідчого експерименту, узгоджуються з характером, локалізацією і механізмом утворення таких ушкоджень та іншими до