Постанова
Іменем України
5 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 754/2764/17
провадження № 51-7007км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Макаровець А.М. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
прокурора Шевченко О.О.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисника Бочарова С.В.,
потерпілого ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Бочарова С.В. на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 червня 2018 року про повернення апеляційних скарг ОСОБА_1 та його захисника Бочарова С.В. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100000001215, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 286, частиною 2 статті 135, частиною 1 статті 383 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року ОСОБА_1 за частиною 2 статті 286 КК засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за частиною 2 статті 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з часу затримання ОСОБА_1
У пред'явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 383 КК ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 23 липня 2016 року близько 22:40 керуючи технічно справним автомобілем «Опель-Астра» (д.н.з. НОМЕР_1), який рухався по просп. Лісовому з боку вул. Жукова в напрямку вул. Мілютенка в м. Києві, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме пункти 1.5, 2.3 б, 18.1 Правил Дорожнього руху України (далі ПДР), та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_4, не зменшив швидкості руху, не зупинився та здійснив наїзд на останню. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до крововтрати, від чого настала смерть.
Крім того,ОСОБА_1, здійснивши наїзд на пішохода за зазначених вище обставин, маючи змогу надати допомогу ОСОБА_4, яка через нього опинилася у небезпечному для життя стані, була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отриманні травми, не залишився на місці пригоди, не вжив заходів з надання першої медичної допомоги, не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу, а усвідомлено залишив у небезпеці на місці події.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в тому, що він після дорожньо-транспортній події, 24 липня 2016 року близько 13:00, перебуваючи біля будинку №8 А на вул. Каштановій у м. Києві, зателефонував зі свого мобільного телефону на спецлінію «102» та надав завідомо неправдиве усне повідомлення про вчинення злочину, а саме про викрадення його автомобіля «Опель-Астра» ( д.н.з. НОМЕР_1), після цього о 17:00, перебуваючи у приміщенні ТУП №1 Деснянського УП НП у м. Києві, повторно надав слідчому завідомо неправдиві письмові пояснення про вчинення злочину, а саме про викрадення його автомобіля.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 та його захисник Бочаров С.В. подали апеляційні скарги.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2018 року апеляційні скарги засудженого та захисника залишено без руху і встановлено строк для усунення в них недоліків.
На виконання вказівок апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник БочаровС.В. подали виправлені апеляційні скарги, проте Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 8 червня 2018 року повернув їх, визнавши такими, у яких недоліків не усунуто.
Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення йому апеляційної скарги та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник оскаржує судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що в апеляційній скарзі він порушував питання про визнання невинуватим його підзахисного, наводив доводи такої позиції та у прохальній частині скарги просив скасувати вирок районного суду та постановити новий вирок, за яким виправдати підзахисного.
Крім того, захисник зауважує, що у виправленій апеляційній скарзі він вказував на те, щоб суд дослідив докази відповідно до пункту 5 частини 2 статті 396 КПК, хоча це не є обов'язком сторони, а є лише правом, та не вимагав погіршити становище ОСОБА_1, при цьому просив скасувати обвинувальний вирок та постановити новий виправдувальний вирок.
До того ж захисник, посилаючись на статтю 409 КПК, зазначає, що в апеляційній скарзі повно та всебічно виклав докази, які виправдовують його підзахисного, та, посилаючись на вимоги статті 407 КПК, обґрунтував свою позицію щодо постановлення нового виправдувального вироку стосовно підзахисного.
Вважає безпідставним посилання апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі на вимоги статті 420 КПК, оскільки він як захисник у скарзі ніяким чином не просив погіршити становище підзахисного, а правомірно, на його думку, просив постановити новий виправдувальний вирок. При цьому вказує на порушення судом статті 418 КПК, оскільки суддя-доповідач, як він вважає, безпідставно вимагав зазначити в апеляційній скарзі підстави для постановлення нового вироку, передбачені статтею 420 КПК.
Також зазначає, що підстав, які б вказували на можливість повернення йому апеляційної скарги, немає, а прохальна частина та зміст його апеляційної скарги повним чином узгоджуються з вимогами статей 407, 409, 410-413 КПК.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі, яка за своїм змістом є аналогічною до касаційної скарги захисника, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника і обвинуваченого, які підтримали свої касаційні скарги, думку потерпілого, який покладався на розсуд суду, прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Мотиви Суду
У частині 1 статті 399 КПК зазначено, що суддя-доповідач, установивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 КПК, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 3 статті 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо особа в установлений строк не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок районного суду щодо ОСОБА_1 оскаржується прокурором, у зв'язку з чим було відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2018 року апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишені без руху з встановленням строку на усунення в них недоліків. Керуючись частиною 2 статті 396 КПК суд зазначив, що вимоги, викладені в апеляційних скаргах, виходять за межі його повноважень як суду апеляційної інстанції, передбачених кримінальним процесуальним законом.
При цьому пославшись на статті 407 та 420 КПК, суд апеляційної інстанції звернув увагу скаржників, що новий вирок може бути ухвалено лише у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення або необхідності застосування більш суворого покарання, тобто лише за будь-яких обставин, які погіршують становище обвинуваченого.
Крім того, суд послався на те, що апелянти, оспорюючи висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_1, не зазначають про наявність жодних клопотань щодо повторного дослідження обставин, встановлених під час судового провадження, або які, на їхню думку, були досліджені не повністю.
На виконання зазначеної ухвали апеляційного суду захисник та обвинувачений повторно подали апеляційні скарги, у яких лише зазначили про необхідність повторно дослідити докази у кримінальному провадженні, а вимоги до суду апеляційної інстанції залишили незмінними.
Так, у прохальній частині своїх скарг апелянти просили скасувати вирок районного суду та постановити новий виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1
Повертаючи обвинуваченому та захиснику вказані апеляційні скарги, суд апеляційної інстан