Постанова
Іменем України
30 січня 2019 р.
м. Київ
Справа № 492/910/14-к
Провадження № 51-3990км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Гаврилюка С. М.
розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора та касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Кисса В. І. на вирок Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2017 року в межах кримінального провадження № 1201316022000034 по обвинуваченню
ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Арциз Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини:
Вироком Арцизського районного суду Одеської області від 25 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, призначеного за ч. 1 ст. 381 КК, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК.
Як встановлено судом першої інстанції, 30 травня 2006 року на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Арцизького нотаріального округу Одеської області, потерпіла ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси в органах ДАІ при проведенні технічного огляду та з інших питань на станціях підприємств технічного обслуговування та ремонту належного їй напівпричіпу бортового, 1995 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, строком на три роки. Після закінчення строку дії виданої довіреності, який сплинув 30 травня 2009 року, вона видала ОСОБА_1 іншу довіреність, якою уповноважила останнього представляти її інтереси в органах ДАІ при проведенні технічного огляду та з інших питань на станціях підприємств технічного обслуговування та ремонту, а також у будь-яких інших установах підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, перед фізичними особами, з усіх питань, що стосуються експлуатації, технічного обслуговування, ремонту, проходження технічного огляду, страхування належного їй напівпричіпу бортового, 1995 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, строком на один рік. Після закінчення строку дії виданої довіреності ОСОБА_1 напівпричіп їй не повернув.
Потерпілою ОСОБА_4 було подано позов до Арцизького районного суду Одеської області на неправомірні дії ОСОБА_1 Згідно з рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 17.10.2011 позовна заява ОСОБА_4 була задоволена частково та ОСОБА_1 був зобов'язаний повернути шляхом передачі ОСОБА_4, належний їй зазначений вище напівпричіп. На вказане рішення суду першої інстанції потерпілою було подано апеляційну скаргу і згідно з рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04.04.2012 апеляційна скарга ОСОБА_4 була задоволена повністю та ОСОБА_1 було зобов'язано повернути потерпілій вказаний напівпричіп в повністю укомплектованому та придатному для експлуатації стані, але ОСОБА_1 умисно, з метою ухилення від виконання вищезазначеного рішення суду, будучи працездатною особою та працюючи періодично по найму, без оформлення трудових відносин, отримуючи при цьому дохід, будучи зобов'язаним та маючи реальну можливість виконати рішення апеляційного суду Одеської області від 04.04.2012 року, яке набрало законної сили 04.04.2012 року про передачу вищевказаного причепу, вказане рішення не виконав.
Також встановлено, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Арцизького районного управління юстиції Одеської області перебувало виконавче провадження № 33842358, заведене на підставі виконавчого листа № 2-652/11, виданого 31.07.2012 Арцизьким районним судом Одеської області, про зобов'язання ОСОБА_1 повернути шляхом передачі ОСОБА_4 належний їй зазначений вище напівпричіп у повністю укомплектованому та придатному для експлуатації стані, але ОСОБА_1 не виконав зобов'язання, покладенні на нього Апеляційним судом Одеської області. Вказане провадження було закінчене 05.10.2012 року.
Вироком Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2017 року зазначений вирок місцевого суду скасовано. Ухвалено ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, призначеного за ч. 1 ст. 381 КК, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись при цьому на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов невірного висновку, що перебіг строків розпочався з моменту закриття виконавчого провадження, вказується, що зазначене кримінальне правопорушення є триваючим і воно не завершене, а тому ОСОБА_1 не може бути звільнений від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК. Також зазначається, що суд апеляційної інстанції звільнив засудженого від відбування покарання, призначеного за ч. 1 ст. 381 КК, яке ОСОБА_1 не інкримінувалась.
У касаційній скарзі захисник Кисса В. І. просить скасувати вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Касаційна скарга мотивована тим, що в ході судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання судового рішення і мав прямий умисел на невиконання цього рішення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора і заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. Просили розглянути касаційну скаргу без їх участі.
Мотиви Суду
У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що ОСОБА_1 не може бути звільнений від покарання у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК, оскільки вчинений ним злочин, будучи триваючим, досі триває, адже ОСОБА_1 до цього часу не виконав рішення суду.
Частина 5 ст. 74 КК України містить положення про те, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
Пункт 3 ч. 1 ст. 49 КК України вказує на те, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
З огляду на положення ч. 3 ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 382 КК України, є злочином середньої тяжкості.
Суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, відраховував строк давності з дати ухвалення судового рішення, яке ОСОБА_1 повинен був виконати.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду і постановляючи свій, виходив із того, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1, є одиничним злочином, який розпочавшись бездіяльністю особи, далі вчиняється безперервно протягом досить тривалого часу. Отже моментом, з якого починається перебіг строків давності для злочинів з матеріальним складом, зокрема, злочину пов'язаного з невиконанням р