Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 752/3112/15-ц
провадження № 61-24695св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року в складі судді Новак А. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року в складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» СлавкіноїМ. А. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нікчемним та визнання права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що 10 вересня 2014 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» продав, а ОСОБА_5 купив за 1 525 510 грн квартиру АДРЕСА_1. Вказував, що банк здійснив відчуження спірної квартири за ціною нижчою на 20 % від ринкової її вартості на момент продажу, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є підставою для визнання цього правочину нікчемним. Укладення цього договору принесло суттєві та прямі збитки банку, що стало однією із причин визнання його неплатоспроможним. Так, постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», яким Славкіну М. А. призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».
На підставі викладеного ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М. А. просило визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 нікчемним та визнати за ним право власності на вказану квартиру.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено заявлених вимог, зокрема, що квартиру продано за ціною, яка нижче на 20 % від її ринкової вартості, а оскаржуваний правочин завдав банку суттєвих та прямих збитків.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що сторони бажали укласти спірний правочин і їхнє волевиявлення було вільним. На момент укладення договору купівлі-продажу будь-яких заборон на реалізацією банком свого права власності на майно не існувало. Належних доказів на підтвердження заниження ціни квартири та наявності наслідків у вигляді прямих збитків банку, які були б однією з підстав для визнання його неплатоспроможним, суду не надано.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що договір купівлі-продажу від 10 вересня 2014 року суперечить частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Оплату за спірну квартиру було здійснено у безготівковій формі, що суперечить договору купівлі-продажу. Суди залишили поза увагою доводи позивача про збитковість для банку оскаржуваного договору та неможливість внаслідок цього виконання грошових зобов'язань перед кредиторами.
У червні 2017 року ОСОБА_5, в інтересах якого діє представник ОСОБА_6, подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що позивачем не доведено підстав для визнання договору купівлі-продажу нікчемним, зокрема укладення цього договору за ціною, яка на 20 % менше ринкової. Банк не вказав, виконання яких зобов'язань стало неможливим внаслідок укладення спірного правочину. Заявлені вимоги ґрунтуються на припущеннях.
15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що 10 вересня 2014 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В., відповідно до умов якого ОСОБА_5 придбав у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за 1 525 10 грн однокімнатну квартиру АДРЕСА_1
10 вересня 2014 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу квартири.
Постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про від