Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 134/194/17
провадження № 61-5317св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5 в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_6,
треті особи: Крижопільська селищна рада Крижопільського району Вінницької області, служба у справах дітей Крижопільської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року у складі судді Пилипчука О. В. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М., Войтка Ю. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_5, як законного представника ОСОБА_6, треті особи: Крижопільська селищна рада Крижопільського району Вінницької області, служба у справах дітей Крижопільської районної державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що після розірвання шлюбу 08 жовтня 2014 року ОСОБА_5 разом із сином ОСОБА_6 добровільно вибули з квартири АДРЕСА_1 на постійне місце проживання в квартиру АДРЕСА_2, де проживають по сьогоднішній день.
Зазначає, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6 в користуванні спірною квартирою, забезпечити вільний доступ до цієї квартири та передати ключі від вхідних дверей. Вказане рішення суду було виконано 17 березня 2016 року, незважаючи на це, відповідачі в квартиру не вселилися та проживають в іншому місці.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 просив визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1
В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено наявність підстав, передбачених статтями 71, 72 ЖК УРСР для визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в зв'язку з відсутністю останньої за зареєстрованим місцем проживання без поважних причин більше шести місяців, з часу виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року. Водночас з урахуванням приписів Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року та статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», якими гарантовано правовий захист прав дітей та право дітей-членів сім'ї наймача користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, відмовив у задоволенні вимог про визнання неповнолітнього ОСОБА_6 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В решті рішення суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що доводи ОСОБА_4 про наявність підстав, для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням спростовані належним та допустимими доказами у справі, що є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення вимог до ОСОБА_5
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій, залишено поза увагою, що представник ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечив, що вона разом з сином більше двох років не проживає у спірній квартирі, а проживає в іншому місці. При цьому відсутні будь-які докази поважності причин відсутності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за вказаний період. Тому, відповідачі є особами, які втратили користування спірної квартирою, як такі що не проживають у спірній квартирі без поважних причин більше шести місяців. На думку позивача, висновок суду про захист прав неповнолітнього, не спростовує факт відсутності відповідачів у квартирі без поважних причин більше 6 місяців.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що між сторонами склалися спірні правовідносини щодо права користування квартирою АДРЕСА_1, які неодноразово були предметом розгляду в судовому порядку.
Зокрема, рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від
З 15 червня 1999 року в цій квартирі була зареєстрована ОСОБА_5, яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 03 червня 1999 року по 08 жовтня 2014 року.
Від шлюбу з ОСОБА_4 народився