Постанова
Іменем України
04 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 532/1191/17
провадження № 61-10456св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Козельщинського районного центру зайнятості,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Козельщинського районного центру зайнятості на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Обідіної О. І., Пікуля В. П., у справі за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Козельщинського районного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Козельщинського районного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення незаконної отримано допомоги по безробіттю.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 04 червня 2014 року до 03 вересня 2014 року ОСОБА_4 перебувала на обліку як безробітна в Козельщинському районному центрі зайнятості.
Згідно поданих ОСОБА_4 документів, її останнє місце роботи - Козельщинський районний центр соціальних послуг для сім'ї, дітей та молоді.
07 серпня 2014 року програмним комплексом центру зайнятості здійснено автоматичну звірку баз даних, зроблено перерахунок страхового стажу ОСОБА_4 Було виявлено розбіжності між даними, поданими відповідачем, та даними, які знаходяться в Пенсійному фонді України стосовно трудової діяльності ОСОБА_4, оскільки останнім місцем роботи відповідача була Окружна виборча комісія.
Таким чином, відповідач не повідомила позивача про останнє місце роботи, тому має повернути незаконно отриману нею допомогу по безробіттю у розмірі 3 020 грн 60 коп.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року у складі судді Тесленко Т. В. позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Козельщинського районного центру зайнятості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Козельщинського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 3 020 грн 60 коп.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_4 не повідомила Козельщинський районний центр зайнятості про своє останнє місце роботи та отриманий нею дохід, то вона повинна повернути суму допомоги по безробіттю, отриману з моменту виникнення обставин, які впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року скасовано, у задоволенні позову Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Козельщинського районного центру зайнятості відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності факту незаконного отримання ОСОБА_4 допомоги на випадок безробіття та порушення нею вимог чинного законодавства України. ОСОБА_4 працювала у дільничній виборчій комісії під час виборів Президента України у 2014 році за цивільно-правовою угодою, що не позбавляє її статусу безробітної та не впливає на умови призначення і виплати їй матеріального забезпечення.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Козельщинського районного центру зайнятості посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідач не поінформувала центр зайнятості про наявність укладеної нею цивільно-правової угоди, на виконання умов якої нею здійснювались дії, пов'язані з організацією підготовки і проведення виборів Президента України, а тому належала до зайнятого населення. Зазначене, на переконання позивача, не може вказувати на добросовісність дій ОСОБА_4 та свідчить про безпідставність отримання нею грошової допомоги на випадок безробіття.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначила, що її зайнятість працею, пов'язаною з організацією підготовки і проведенням виборів Президента України, не є підставою вважати її зайнятою особою, та, відповідно, припинення виплати їй допомоги по безробіттю. На підставі викладеного вважає вимогу позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 червня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Козельщинського районного центру зайнятості про надання їй статусу безробітної та виплату допомоги по безробіттю. ОСОБА_4 була ознайомлена з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного, які визначені Законом України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне с