Постанова
Іменем України
04 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 216/779/16-ц
провадження № 61-16509св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Арселор Міттал Кривий Ріг»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2016 року у складі судді Бондарєвої О. І. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Бондар Я. М., Зубакової В. П., у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що 07 листопада 2014 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на посаду складача поїздів цеху експлуатації залізничного транспорту.
У квітні 2015 року йому за місцем роботи було вручено повістку про виклик до військкомату, прибувши куди, він дізнався, що його призивають на строкову службу. У відділі кадрів підприємства йому сказали, що якщо він не напише заяву про звільнення за власним бажанням, та його буде звільнено за прогул. Тому він помилково написав відповідну заяву про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України, і 15 травня 2015 року, згідно наказу (розпорядження) № 27 його було звільнено з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у зв'язку з призовом у Збройні Сили України.
Позивач вважає своє звільнення незаконним та таким, що здійснено із порушенням вимог трудового законодавства України. У зв'язку із цим просив суд поновити строк звернення до суду з цим позовом, скасувати наказ (розпорядження) № 27 від 15 травня 2015 року про його звільнення, поновити його на посаді складача поїздів цеху експлуатації залізничного транспорту (цех 171) в ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», стягнути з відповідача середній заробіток за час проходження військової служби у розмірі 71 365 грн 56 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 71 365 грн 56 коп., допустити рішення суду в частині поновлення на роботі до негайного виконання.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Поновлено пропущений ОСОБА_4 з поважних причин строк для звернення до суду для вирішення трудового спору.
Скасовано наказ (розпорядження) ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» № 27 від 15 травня 2015 року про звільнення ОСОБА_4 за пунктом 3 статті 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді складача поїздів цеху експлуатації залізничного транспорту (цех 171) в ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» з 15 травня 2015 року.
Стягнуто з ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 травня 2015 року до 10 серпня 2016 року у розмірі 71 365 грн 56 коп.
У іншій частині вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, та апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили із того, що позивача звільнено із порушенням вимог КЗпП України, оскільки на час його звільнення в Україні, згідно з Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року, діяв особливий стан та на спірні відносини поширювалися вимоги частини третьої статті 119 КЗпП України.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередній інстанцій не враховано, що ОСОБА_4 звільнено з законних підстав, передбачених пунктом 3 статті 36 КЗпП України (у редакції станом на 16 квітня 2015 року), оскільки Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції від 11 червня 2015 року не діяв на час виникнення спірних правовідносин. ОСОБА_4 було призвано на строкову, а не на військову службу. Призов позивача на військову службу проводився на підставі Указу Президента України від 17 лютого 2015 року «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2015 році», в якому відсутні гарантії щодо збереження робочого місця та середнього заробітку за працівниками, які призиваються на строкову службу.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 07 листопада 2014 року до