ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 927/363/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Аверс-Плюс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) та на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 (суддя Мурашко І.Г.)
за позовом Приватного підприємства "Аверс-Плюс"
до Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"
про визнання дій незаконними та зобов'язання утриматися від певних дій
за участю:
позивача: 1) Копейкін С.О. (договір від 07.02.19), 2) Луєнко Ю.В. (ордер від 04.05.18)
відповідача: Ширай К.А. (довіреність від 04.01.19),
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Аверс-Плюс" (далі - позивач) просило визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (далі-відповідач) щодо: внесення до рахунку № 356_04-2018 від 17.04.2018 за активну електроенергію поточних показників приладу обліку позивача по точці обліку 1 База, вул. Коцюбинського, 2а, м. Ніжин, станом на 17 квітня 2018 року 115 кВт, які не відповідають фактичним поточним показникам цього приладу обліку станом на 17 квітня 2018 року 46 кВт.; безпідставного нарахування позивачу до оплати 77688,39 грн. за активну електроенергію, яка позивачем фактично спожита не була; безпідставного нарахування позивачу суми підвищеної оплати за спожиту електроенергію понад договірну величину у розмірі 64271,39 грн.; щодо направлення позивачу рахунків № 356_04-2018 від 17.04.2018 за активну електроенергію на суму 91198,40 грн., № 2D356_04-2018 від 17.04.2018 на суму 64271,39 грн. та листа попередження без номера та дати про припинення електропостачання з 04.05.2018 з 08:00, у разі несплати позивачем 69480,74 грн. за активну електроенергію та 64271,39 грн. за перевищення договірних величин споживання; а також зобов'язати відповідача утриматись від вимог до позивача щодо оплати рахунків № 356_04-2018 від 17.04.2018 за активну електроенергію на суму 77688,39 грн. (з урахуванням визнаної позивачем та сплаченої ним суми 13510,01 грн.) та № 2D356_04-2018 від 17.04.2018 на суму 64271,39 грн. підвищеної оплати за спожиту електроенергії понад договірну величину та стягнути з відповідача 26 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача є такими, що суперечать умовам договору та додаткам до нього, а тому вони є незаконними та порушують права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що відповідач безпідставно визначив спожиту електричну енергію в одному розрахунковому періоді шляхом її віднесення до попереднього розрахункового періоду та застосував відповідну Методику до спірних правовідносин, оскільки акт про порушення Правил користування електричною енергією не складався. Позивач зазначає, що акт № 000299 про недопуск представників відповідача до електроустановок позивача є сфальшованим та підробленим, але суди даній обставині оцінки не надали. Також позивач вказує на те, що обраний ним спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам закону і є ефективним. Крім того, позивач посилаючись на постанову Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/5630/17 вважає, що позов поданий з метою превентивного захисту свого права власності на грошові кошти та нежитлові будівлі. Позивач зазначає про безпідставність висновків судів про те, що його права не порушені діями відповідача, так як його дії потягли за собою перерахунок позивачу вартості спожитої електричної енергії в період з 18.03.2018 по 17.04.2018 та застосування подвійної ціни за нібито спожиту електричну енергію понад договірну величину.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позову. Також судом зазначено про те, що дослідження обґрунтованості нарахування відповідачем позивачу вартості спожитої активної електроенергії та вартості електроенергії спожитої позивачем понад договірну величину, є фактично встановленням у судовому порядку обсягів надання послуг з електропостачання, тобто встановленням факту, що в господарському процесі не допускається. Крім того, суди вказали на те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушені відповідачем, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам законодавства.
Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.
За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судами, 20.04.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Чернігівобленерго», яке в подальшому було перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго", та позивачем був укладений договір про постачання електричної енергії.
Згідно пункту 2.3.3 договору позивач зобов'язався оплачувати відповідачу вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з умовами Додатку № 3 до договору.
Також судами було встановлено, що 23.04.2018 відповідачем у присутності позивача було проведено контрольний огляд електроустановки позивача на об'єкті та знято показники лічильника № 8524921, які становили 131,4, за результатами якого був складений акт № 010048, який був підписаний сторонами зі справи.
Беручи до уваги технічні характеристики струмоприймачів, встановлених на об'єкті споживача згідно акта від 15.10.2013 № 495 та погоджений сторонами режим роботи електроустановок споживача, додаток № 6 до договору, відповідач встановив заниження позивачем реального обсягу споживання активної електроенергії у періоді з 18.03.2018 по 17.04.2018, оскільки технічні характеристики трансформаторів позивача та режим роботи його електроустановок виключає можливість проходження через мережі позивача у період з 18.04.2018 по 23.04.2018, тобто за 6 діб, активної електроенергії обсягом 34160 кВт/год.
Відповідачем було виставлено позивачу рахунок для оплати за активну електроенергію від 17.04.2018 за № 356_04-2018 на суму 91198,40 грн., виходячи з поточних показників лічильника № 8524921 на рівні 115, вирахуваних постачальником як середньодобове споживання.
Нарахування позивачу підвищеної оплати за спожиту електричну енергію понад договірну величину, виходячи зі середньозваженого тарифу за період з 18.03.2018 по 17.04.2018, відповідачем здійснено у сумі 64271,39 грн. та було виставлено до сплати позивачу рахунок від 17.04.2018 за № 2D356_04-2018.
Листом-попередження про припинення електропостачання відповідач повідомив позивача про наявність заборгованості за акти