Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 552/6381/17
Провадження № 14-626 цс 18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк Михайлівський», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - уповноважена особа Фонду), про визнання права на отримання відшкодування коштів за вкладом і зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року, ухвалене суддею Яковенко Н. Л., і постанову Апеляційного суду Полтавської області від 6 березня 2018 року, прийняту колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі Карпушина Г. Л., Дорош А. І. та Триголова В. М.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_3,
відповідач: ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє уповноважена особа Фонду.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
1.1. Визнати право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) відшкодування за вкладом за рахунок Фонду на суму 147 846,56 грн;
1.2. Зобов'язати уповноважену особу Фонду подати додаткову інформацію про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
2. Мотивувала позов такими обставинами:
2.1. 21 квітня 2016 року позивач уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Кредитно-інвестиційний центр» договір, згідно з умовами якого позивач надала у тимчасове користування (позику) кошти цьому товариству як позичальнику, а ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» зобов'язалося повернути позивачеві отримані кошти та сплатити відсотки.
2.2. На виконання вказаного договору на поточний рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перерахувало кошти у сумі 217 380,13 грн, з яких позивач частково отримала відшкодування у розмірі 52 153,44 грн.
2.3. ПАТ «Банк Михайлівський» не визнає право позивача на відшкодування за вкладом у розмірі 147 846,56 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 8 листопада 2017 року Київський районний суд м. Полтави ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги. Зокрема, визнав за позивачем право у спосіб, передбачений Законом, на відшкодування за вкладом за рахунок Фонду на суму 147 846, 56 грн; зобов'язав уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
4. Мотивував рішення так:
4.1. Право на відшкодування за рахунок Фонду на суму 147 846,56 грн позивач має, оскільки у нього як у вкладника виникло право на виплату гарантованої суми.
4.2. Заперечення ПАТ «Банк Михайлівський» про нікчемність транзакції про переказ коштів, здійснений ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр», є необґрунтованими.
4.3. Частину вимог на суму 52 153,44 грн, які знаходились на рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський», було включено до виплати у межах гарантованої суми; згідно із Законом вказане не надає право зменшити розмір гарантованої державою суми.
5. 9 січня 2018 року Київський районний суд м. Полтави ухвалив додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
6. 6 березня 2018 року Апеляційний суд Полтавської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін, мотивувавши так:
6.1. Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банку відмовити у проведенні розрахункових і касових операцій за наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
6.2. ПАТ «Банк Михайлівський», проводячи розрахункові операції, зазначені факти не встановило. Отже, операції з перерахування коштів є правомірними та відповідають чинному законодавству України.
6.3. В уповноваженої особи Фонду були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо списання коштів з відкритого у банку поточного рахунку ТзОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» на рахунок позивача, відкритий у цьому ж банку.
6.4. Негативні наслідки невиконання банком рішень Національного банку України щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку-порушника, а не для його клієнтів. Тому позивач не може нести відповідальність за дії працівників фінансової установи.
6.5. Кошти, надані позивачем для ТзОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» через повіреного - ПАТ «Банк Михайлівський», - це вклад, який був повернутий на поточний рахунок позивача з відсотками. Тому рахунок позивача мав бути включений до переліку тих, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У квітні 2018 року ПАТ «Банк Михайлівський» подало касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове про відмову у задоволенні позову з огляду на порушення судами норм процесуального права.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
8. 12 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
9. Обґрунтував ухвалу тим, що ПАТ «Банк Михайлівський» оскаржує рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 6 березня 2018 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. ПАТ «Банк Михайлівський» стверджує, що позивач звернувся за правилами цивільного судочинства до суду з позовом, в якому, зокрема, просив зобов'язати вчинити дії уповноважену особу Фонду як суб'єкта владних повноважень. А такий спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
11. Суди першої й апеляційної інстанцій неправильно встановили фактичні обставини справи щодо укладення позивачем з ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 21 квітня 2016 року договору позики. З цього приводу ПАТ «Банк Михайлівський» звертає увагу на таке:
11.1. Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 7 серпня 2017 року у справі № 826/15961/16 встановив факти, які є преюдиційними.
11.2. Суди неправомірно прирівняли до вкладу кошти, які залучені від позивача як позика небанківській фінансовій установі - ТзОВ «Кредитно-Інвестиційний центр», а ПАТ «Банк Михайлівський» не виступало повіреним за договором позивача з вказаним товариством.
(2) Позиція позивача
12. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо юрисдикції суду
13. Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
14. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
15. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.
16. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
17. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час відкриття провадження, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплений і в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.
18. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
19. Позивач заявив до ПАТ «Банк Михайлівський»дві позовні вимоги: визнати право на отримання відповідно до Закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду на суму 147 846,56 грн і зобов'язати уповноважену особу Фонду подати додаткову інформацію про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
20. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також - Закон)установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
21. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
22. Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
23. Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 За