Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 2-504/10
провадження № 61-28646св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2010 року в складі судді Боговськаого Д. Є. та на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2010 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог указував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_9 Після його смерті відкрилася спадщина на кооперативну квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку батько набув внаслідок повної виплати пайових внесків, однак не отримав свідоцтво про право власності на квартиру у зв'язку зі смертю.
Позивач зазначав, що спадкоємцями першої черги після смерті батька є також відповідачі, однак вони у встановленому законом порядку спадщину не прийняли.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним право власності на квартиру в порядку спадкування після смерті батька.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач прийняв спадщину у встановленому законом порядку, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа, інші спадкоємці на спадщину не претендують.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи судове рішення про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом, суд неправильно застосував норми ЦК України в редакції 2003 року, однак установивши законність набуття права власності на спадкове майно спадкодавцем та факт прийняття спадщини позивачем, врахувавши заяви інших спадкоємців, вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права позивача ОСОБА_8, який через відсутність правовстановлюючого документу не мав можливості оформити право на спадщину після смерті батька.
У жовтні 2017 року ОСОБА_7 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що подання до суду заяви про визнання позову не свідчить про відмову від прийняття спадщини. Суди не врахували, що відповідачі також є зареєстрованими у спірній квартирі, що свідчить про прийняття ними спадщини після смерті батька. Крім того, застосування положень норм ЦК України в редакції 2003 року свідчить про порушення судами норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи