ПОСТАНОВА
Іменем України
08 лютого 2019 року
Київ
справа №2а-11029/10/1370
адміністративне провадження №К/9901/31208/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Червоноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року (головуючий суддя - Братичак У.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мікула О.І., суді - Курилець А.Р., Кушнерик М.П.)
у справі № 876/5211/14 (2а-11029/10/1370)
за позовом Червоноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області)
до ОСОБА_4
про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2010 року Державна податкова інспекція у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, правонаступником якої є Червоноградська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ) звернулась в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
В обґрунтування позовних вимог ДПІ зазначила, що відповідачем всупереч вимог Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» не сплачено податок з власників транспортних засобів у розмірі 359 010 грн., тому останній підлягає стягненню в судовому порядку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмолено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності стягнення з відповідача зазначеної суми податку з власників транспортного засобу.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки відсутності, в матеріалах справи, доказів виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку зі сплати податку з власників транспортного засобу.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за позивачем зареєстровано три транспортні засоби марки MAN Т38 шасі НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.
З наданих податковим органом розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації зазначених транспортних засобів вбачається, що відповідач повинен був сплатити 359 010 грн. податку з власників транспортних засобів, які в порушення вимог діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства не сплатив.
Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» встановлював податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Стаття 2 вказаного закону визначала об'єкти оподаткування податком з власникі