ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2019 року
Київ
справа №808/407/16
адміністративне провадження №К/9901/41025/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжоілгруп» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Матяш О.В. від 19 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів Гімона М.М., Чумака С.Ю. від 11 липня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжоілгруп» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжоілгруп» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області; далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2016 року №0000132201.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило про безпідставність донарахування Товариству податкових зобов'язань, оскільки операції з реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС суб'єктам господарювання для їх комерційного та виробничого використання не є об'єктом оподаткування акцизним податком.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що, з урахуванням положень податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, якою затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами), через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, у зв'язку з чим відповідні операції з відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС незалежно від умов їх продажу та форми розрахунків є об'єктом оподаткування акцизним податком.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У доводах касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що регулюють порядок справляння акцизного податку. Вважає, що виникнення об'єкту оподаткування акцизним податком пов'язане з наявністю передбачених підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України умов, а саме здійснення операції продажу товару кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Зазначає, що відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з роздрібної реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск, а тому трактування судами діяльності АЗС як таке, що здійснює виключно роздрібний продаж нафтопродуктів тільки для некомерційного використання, на думку позивача, є помилковим та унеможливлює застосування встановленого законодавством алгоритму визначення податкового зобов'язання з акцизного податку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності визначення об'єкта оподаткування та декларування в звітності акцизного податку за період з 01 січня по 01 жовтня 2015 року, за результатами якої складено акт від 04 листопада 2015 року №616/08-31-22/38839332, за висновками якого позивачем порушено приписи підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, пункту 216.9 статті 216 ПК України, що призвело до заниження акцизного податку (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету) на загальну суму 580273 грн.
Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав заперечення на нього й в період з 20 листопада по 03 грудня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом заперечень, за результатами якої 10 грудня 2015 року складено акт №646/08-31-22/38839332.
Зазначеним актом встановлено порушення Товариством приписів підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, пункту 216.9 статті 216 ПК України, що призвело до заниження акцизного податку (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету) на загальну суму 248732 грн.
Викладені в акті перевірки висновки Інспекції ґрунтуються на тому, що Товариство є платником акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів та здійснювало реалізацію пального та інших паливно-мастильних матеріалів через АЗС, проте у період з 01 січня по 30 вересня 2015 року позивач безпідставно відніс вартість реалізованих через АЗС нафтопродуктів до вартості підакцизних товарів для комерційного використання, як таких, що не оподатковуються акцизним податком.
На підставі акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2016 року №0000132201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 36610 грн., у тому числі за основним платежем - 29288 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) - 7322 грн.
Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства вказаного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.
За визначенням абзацу першого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII) реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
У відповідності до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Об'єктами оподаткування акцизним податком є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України).
Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів віднесено, зокрема, нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.
Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Отже наведені норми дають підстави для висновку, що об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.
Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
У статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення ро