ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2019 року
Київ
справа №2а/2370/884/2012
адміністративне провадження №К/9901/50014/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Губської О.А., суддів: Ключковича В.Ю., Беспалова О.О. від 29 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 05 січня 2012 року №000222301 в частині збільшення Публічному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 419925,00 грн., в тому числі 335500,00 грн. - основний платіж, 84425,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення Товариством положень податкового законодавства та формування податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом на підставі договору про надання рекламних послуг, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.
Справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позов задоволено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що твердження податкового органу щодо неспрямованості правочину між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фордінвестплюс» на реальне настання правових наслідків є безпідставним та спростовується матеріалами справи.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем документи, як під час перевірки, так і до матеріалів справи, є неналежними та недостатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій, оскільки з них неможливо встановити обсяг послуг, обґрунтованість вартості та їх необхідність у власній господарській діяльності позивача та, як наслідок, наявність їх результатів.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також невірно з'ясовано обставини у справі, оскільки вказуючи на формальний характер наданих позивачем актів, які не містять змісту наданих виконавцем (контрагентом позивача) послуг, апеляційний суд одночасно зазначив про наявність даних про обсяги та вид фактичних робіт (послуг) у звіті про результати їх надання. При цьому позивач наголошує, що навіть наявність певних недоліків або неповна деталізація операцій не є ознакою нереальності господарських операцій, враховуючи те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Також Товариство вказує, що аналіз ефективності діяльності не належить ані до повноважень контролюючого органу ані до суду, негативна інформація відносно його контрагента на час виникнення спірних правовідносин відсутня, а відповідачем, на якого покладається обов'язок доказування, не наведено в акті перевірки будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факти узгодженості дій позивача з його контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями свого контрагента чи свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту чи про відсутність у них ділової мети.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року відповідачем складено акт від 27 грудня 2011 року №2781/23-2/00204033, яким встановлено порушення позивачем: - підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 1072814,00 грн., в тому числі: за серпень 2010 року в сумі 13930,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 336900,00 грн., за січень 2011 року в сумі 3624,00 грн., за березень 2011 року в сумі 641982,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 950,00 грн., за травень 2011 року в сумі 33038,00 грн., за червень 2011 року в сумі 42390,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2012 року №0000222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1160527,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1072814,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 87713,00 грн.
Рішенням Державної податкової служби у Черкаській області від 07 березня 2012 року №3455/10-210 про результати розгляду скарги позивача скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2012 року №0000222301 в частині 107392,00 грн. податку на додану вартість та 3292,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині на загальну суму 1049843,00 грн., в тому числі 965422,00 грн. податку на додану вартість та 84421,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, залишено без змін, а скаргу позивача в цій частині без задоволення.
Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2012 року №0000222301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 335500,00 грн. та 84425,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, став висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фордінвестплюс» на підставі договору про надання рекламних послуг.
Так, в акті перевірки від 27 грудня 2011 року №2781/23-2/00204033 Інспекція посилається на акт перевірки ТОВ «Фордінвестплюс» від 22 березня 2011 року №780/23-2/37307494, відповідно до якого операції останнього не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів тощо, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності відповідним суб'єктом господарювання. На підставі цих висновків відповідач мотивував свої доводи щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 33550,00 грн. непов'язаністю витрат з підготовки рекламних послуг за договором з ТОВ «Фордінвестплюс» з господарською діяльністю позивача та з недоведеністю факту їх використання в межах здійснення такої діяльності.
Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з такого.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні ф