1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 619/1731/16-ц

провадження № 61-19350св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

ПогрібногоС. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Данет», Комунальне підприємство «Дергачікомунсервіс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Данет» на рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данет» (далі - ТОВ «Данет»), Комунального підприємства «Дергачікомунсервіс» (далі - КП «Дергачікомунсервіс») про визнання недійсним договору оренди.

Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками квартир у багатоповерхових будинках у м. Дергачі, водночас їм на праві власності належать не тільки квартири за місцем проживання, а й сходові клітки, під'їзди будинків, горища, підвали, що знаходяться у колективній власності. Всі багатоповерхові будинки знаходяться на балансі КП «Дергачікомунсервіс», але це не дає права КП «Дергачікомунсервіс» розпоряджатися без згоди власників квартир колективним майном.

05 травня 2015 року ТОВ «Данет» та КП «Дергачікомунсервіс» уклали між собою договір № 95 щодо оренди горищних приміщень на всіх багатоповерхових будинках, проте згоду власників квартир на укладання цього договору відповідачі не отримували. Претензії позивачів щодо анулювання договору оренди, грубо порушуючи їхні права співвласників будинків, відповідачем КП «Дергачікомунсервіс» були задоволені частково. КП «Дергачікомунсервіс» згоден визнати договір оренди недійсним, однак на теперішній час ТОВ «Данет» заперечує проти визнання договору оренди недійсним, що й стало причиною звернення до суду з цим позовом.

Вказали, що договір оренди відповідачів є недійсним із моменту його укладання, так як він укладений без згоди власників горищних приміщень, тобто власників квартир цих багатоповерхових будинків. За оспорюваним договором оренди

КП «Дергачікомунсервіс» передавалось лише 2 кв. м горищного приміщення на усіх багатоповерхових будинках у м. Дергачі, проте ТОВ «Данет» користується усіма горищними приміщеннями будинків, залишивши громадян без доступу до своєї колективної власності. На горищному приміщенні будинків позивачів розташовані камери спостереження ТОВ «Данет». Монтаж телекомунікаційних мереж відповідачем проводиться без проектної документації з грубими порушеннями правил пожежної безпеки, а отже, ТОВ «Данет» створює реальну небезпеку знищення будинків шляхом підпалу.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачі не є стороною оспорюваного договору, а тому їхні права та обов'язки ніяк не порушуються цим договором.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір оренди № 95, укладений між ТОВ «Данет» та КП «Дергачікомунсервіс» від 05 травня 2015 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки при укладенні оспорюваного договору оренди не дотримані вимоги закону про отримання згоди від позивачів - співвласників приміщень, які передавалися в оренду, тому вказаний договір від 05 травня 2015 року № 95 для розміщення та експлуатації телекомунікаційних мереж у багатоповерхових будинках, де розташовані квартири позивачів та знаходяться передані в оренду частини приміщень, що перебувають у спільній сумісній власності, а саме по АДРЕСА_1 (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7) та АДРЕСА_3 (ОСОБА_6) не відповідає вимогам закону щодо порядку отримання згоди всіх співвласників на укладення договору оренди приміщень у цих будинках, а отже, в цій частині договір оренди підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2017 року ТОВ «Данет» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не мав права визнавати недійсним договір оренди відокремлених об'єктів нерухомого майна, розташованих у десяти будинках, оскільки позов заявлений про захист порушеного права власників квартир у трьох будинках, а отже, не мав права визнавати недійсним договір оренди в тих частинах, які апріорі не могли порушувати прав позивачів.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ТОВ «Данет».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану цивільну справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є співвласником квартири НОМЕР_1 по

АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 липня 1993 року, виданого Комісією з приватизації державного житлового фонду Дергачівського заводу турбокомпресорів, яке зареєстроване у Дергачівському державному малому підприємстві технічної інвентаризації «Інвенрос» за № 33-220\37.

ОСОБА_4 є співвласником квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 вересня 1993 року, виданого Комісією з приватизації державного житлового фонду Дергачівського заводу турбокомпресорів, яке зареєстроване у Дергачівському державному малому підприємстві технічної інвентаризації «Інвенрос» за № 53.

ОСОБА_5 є співвласником квартири НОМЕР_3 по АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 листопада 2000 року, виданого Комісією з приватизації державного житлового фонду ВУЖКГ, яке зареєстроване у Дергачівському державному малому підприємстві технічної інвентаризації «Інвенрос» за № 1315.

ОСОБА_6 є співвласником квартири НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 квітня 1996 року, виданого Комісією з приватизації державного житлового фонду заводу ім. Малишева, яке зареєстроване у Дергачівському державному малому підприємстві технічної інвентаризації «Інвенрос» за № 40-701.

ОСОБА_3 зареєстрований та постійно проживає у квартирі НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 зареєстрована та постійно проживає у квартирі НОМЕР_2 по

АДРЕСА_1, ОСОБА_5 зареєстрована та постійно проживає у квартирі

НОМЕР_3 по АДРЕСА_4, ОСОБА_6 зареєстрована та постійно проживає у квартирі НОМЕР_4 по АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою

КП «Дергачікомунсервс» від 17 травня 2016 року.

Сторони у судовому засіданні не оспорювали, що житлові багатоповерхові будинки у АДРЕСА_5, АДРЕСА_3,

АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 передані на баланс

КП «Дергачікомунсервіс» згідно із рішенням Дергачівської міської ради у період із 1993-2000 роки.

На підставі рішення Дергачівської міської ради від 30 квітня 2015 року № 14 «Про надання дозволу на розміщення і експлуатацію телекомунікаційних мереж» на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про телекомунікації», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з метою розвитку інформаційного простору м. Дергачі, максим

................
Перейти до повного тексту