Постанова
Іменем України
28 січня 2019 року
м. Київ
справа № 521/10548/16-ц
провадження № 61-36095св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7,
третя особа - ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою його представником - ОСОБА_7, на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Целуха А. П. від 16 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., від 05 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні житлом, визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що 29 квітня 2016 року між нею та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. До укладення зазначеного договору ОСОБА_8 повідомила відповідачів, які зареєстровані у квартирі, про зобов'язання знятися з реєстрації з моменту продажу квартири. Проте відповідачі з реєстрації за зазначеною квартирою не знялися, з квартири не виселилися.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не чинити їй перешкоди у користуванні ї ївласністю - квартирою АДРЕСА_1, визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселити та зняти з реєстрації за вищевказаною адресою.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 березня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Визнано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, виселено їх із зазначеної квартири та знято з реєстрації за цією адресою.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що попередній власник квартири - ОСОБА_8, втратила право користування спірною квартирою, продавши її ОСОБА_4 Чинним законодавством не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом особами, які заселилися до нього зі згоди колишнього власника, у випадку зміни власника. Виникнення права осіб на користування житлом та обсяг цих прав залежить від наявності у особи, зі згоди якої він вселився, права власності на це житло, а отже припинення права власності цієї особи на житло припиняє право осіб, які з її згоди були вселені, на користування житлом, тому відповідачі втратили право користування спірною квартирою, оскільки їх право є похідним від права власника.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_5, задоволено частково.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 березня 2017 року в частині зняття з реєстрації відповідачів скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
У решті - рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зняття з реєстрації відповідачів та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, виходив із того, що наявність судового рішення про визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловими приміщеннями та виселення їх з квартири АДРЕСА_1, є підставою для вчинення відповідними особами дії щодо зняття їх з реєстрації за вказаною адресою, тому такі вимоги є зайвими.
У решті апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
У травні 2018 року ОСОБА_5 в особі представника - ОСОБА_7, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на справедливий суд, безпідставно застосовано положення статті 116 ЖК УРСР, оскільки висновки судів не відповідають обставинам справи та наданим доказам. Крім того, наданим в апеляційному суді доказам не було надано належної правової оцінки.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
18 вересня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм про