Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 360/2244/15-ц
провадження № 61-18548св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_7, на рішення Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Яворського М. А., від 08 лютого 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на майно.
Позовна заява мотивована тим, що з серпня 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_8 Разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Коли ОСОБА_8 захворів, то вона здійснювала за ним догляд та надавала допомогу.
У період проживання однією сім'єю вони придбали таке майно: земельну ділянку АДРЕСА_1, автомобіль марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1. Крім цього провели ремонтні роботи в садовому будинку АДРЕСА_2, витративши на поліпшення будинку 80 000,00 грн, із яких 30 000,00 грн - її особисті заощадження, 50 000,00 грн - з їх спільного бюджету. В лютому 2014 року придбали автомобіль марки Citroen Berlingo, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 із серпня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_1, 1/2 частини автомобіля марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого на ОСОБА_8, 1/2 частини будинку АДРЕСА_2 та на 1/2 частини автомобіля марки Citroen Berlingo, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, зареєстрованого на ОСОБА_8
Рішенням Бородянського районного суду Київської області у складі судді Унятицького Д. Є. від 31 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів того, що джерелом набуття спірного майна були сумісні кошти або спільна праця ОСОБА_4 та ОСОБА_8
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Встановлено факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_2, також на 1/2 частини автомобіля марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, який був зареєстрований за ОСОБА_8 В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач довела, що вона та ОСОБА_8 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з серпня 2009 року до 05 квітня 2015 року, що підтверджується показами свідків. Оскільки у період проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивач та ОСОБА_8 придбали земельну ділянку АДРЕСА_1, та автомобіль Citroen Berlingo, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_8, а тому наявні правові підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частини вказаного майна.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2017 року виправлено допущену описку в резолютивній частині рішення Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року замість «з січня 2008 року» вірно зазначено «з серпня 2009 року» замість «земельної ділянки АДРЕСА_2» вірно вказано «земельної ділянки АДРЕСА_1» та вірно вказано номер автомобіля замість «НОМЕР_1» зазначено «НОМЕР_2».
У лютому 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, вийшов за межі позовних вимог, оскільки встановив факт проживання однією сім'єю позивача та ОСОБА_8 з січня 2008 року, у той час як позивач просила встановити вказаний факт з серпня 2009 року. Крім того, суд не враховував, що до липня 2008 року ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, під час якого придбав автомобіль марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, а тому помилково визнав за позивачем право власності на 1/2 частини вказаного автомобіля.
При цьому не врахував, що вказаний автомобіль було пошкоджено під час ДТП та на відшкодування шкоди, завданої майну, ОСОБА_9 отримав від страхової компанії страхове відшкодування у розмірі 40 668,76 грн, а також отримав кредити на загальну суму 21 876,38 грн, і за вказані кошти 15 лютого 2014 року ОСОБА_8 придбав автомобіль марки Citroen Berlingo, 2005 року випуску, а тому зазначений автомобіль придбаний на особисті кошти ОСОБА_8
Також суд апеляційної інстанції помилково визнав за позивачем право власності на 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_2, оскільки позивач не заявляла таких вимог, а просила визнати за нею право власності на 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_1.
Рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження у справі.
У травні 2017 року ОСОБА_4 подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної