Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 299/2921/14-ц
провадження № 61-8787св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
представники відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2016 року в складі колегії суддів: Леска В. В., Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди та завданих збитків.
Позовна заява мотивована тим, що у липні 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було досягнуто попередньої згоди щодо купівлі-продажу автомобіля, відповідно до якої останній за 400 000,00 грн повинен був купити у неї автомобіль марки «Volvo», модель FH 12, державний номерний знак
НОМЕР_2 та розрахуватись за нього у п'ятимісячний строк. З того ж часу указаний автомобіль було передано відповідачу в користування на підставі довіреності. Також, відповідно до додаткової домовленості між ОСОБА_3 та відповідачем останньому було передано у користування напівпричіп бортовий-Е, марки «Koegel», модель SN24Р106/1.120, державний номерний знак НОМЕР_1.
09 серпня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю указаного автомобіля. Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2011 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_5 Після скоєння ДТП між ОСОБА_2 та відповідачем було досягнуто згоди щодо відшкодування останнім завданих збитків у погодженому розмірі 40 000,00 грн у строк до 10 жовтня 2011 року, проте у вказаний строк та на час звернення до суду з позовом відповідач не відшкодував завдані збитки.
Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_2, ідентифікаційний номер (Vin) НОМЕР_3 та колісного транспортного засобу «Koegel», моделі SN24, державний номерний знак НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (Vin) НОМЕР_4, згідно з висновками автотоварознавчого дослідження від 06 листопада 2012 року № 2986/д та № 2987/д становила 190 502,40 грн та 32 883,28 грн. Також, позивачі посилались на те, що відповідач у період користування транспортними засобами, зокрема з травня 2011 року по жовтень 2012 року, руйнував належне їм майно, заробляючи кошти шляхом перевезення вантажів та за період експлуатації не проводив жодних ремонтів. Разом з тим, позивачі посилались на те, що внаслідок винних та неправомірних дій відповідача їм було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях та переживаннях.
Враховуючи вищевикладене, позивачі просили суд задовольнити їх вимоги та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 - 190 502,40 грн та на користь ОСОБА_3 - 32 883,28 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди. Також, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -
30 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області
від 23 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування заподіяної ним майнової шкоди 102 502,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування заподіяної ним майнової шкоди 32 883,28 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що майнова шкода, завдана відповідачем доведена та має бути ним відшкодована з урахуванням сум, які відповідачем вже були сплачені на користь позивачів. Разом з тим, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд вважав недоведеними.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2016 року рішення Виноградівського районного суду від 23 листопада 2015 року в частині задоволення позову щодо відшкодування завданих збитків скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо відшкодування завданих збитків та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд, виходив із того, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів розміру реальної шкоди, заподіяної позивачам у результаті ДТП та недоведеністю позивачами розміру завданих збитків у результаті експлуатації відповідачем автомобіля. Крім того, апеляційний суд виходив з того, що надані докази щодо розміру завданої позивачам шкоди не є доказами у відповідності до статей 58, 59 ЦПК України 2004 року.
У квітні 2016 рокуОСОБА_2 та ОСОБА_3подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
У серпні 2016 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначила, що судове рішення є законним і обґрунтованим.
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами установлено, що у 2011 році за усною згодою ОСОБА_2 ОСОБА_5 керував автомобілем марки «Volvo», моделі «FH 12», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 згідно з свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_5, виданого Виноградівським
ВРЕР УДАІ України в Закарпатській області 07 липня 2010 року, а також за усною згодою ОСОБА_3 користувався напівпричіпом бортовим-Е, марки «Koegel», моделі SN24Р106/1.120, 2000 року випуску, державний номерний знак