Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 644/3822/14-ц
провадження № 61-9638св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: фізична особа - підприємець ОСОБА_5, публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у складі судді Маслова М. І., від 16 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П., від 16 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області, про визнання недійсними кредитного договору та договору про виконання робіт, захист прав споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що 05 лютого 2014 року між нею та ФОП ОСОБА_5 був укладений договір підряду на виготовлення вікон, за умовами якого виконавець зобов'язався у термін до 28 робочих днів організувати роботу з виготовлення та надання їй у власність цих вікон, а вона зобов'язалась сплатити їх вартість у сумі 10 126,00 грн в обумовлені договором строки.
05 лютого 2014 року між нею та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого вона отримала кредит для придбання вікон за договором підряду у сумі 9 221,00 грн, строком на два роки.
Зазначені договори нею були укладені під впливом помилки, оскільки її волевиявлення не було направлене на укладення договору підряду на виготовлення вікон за рахунок кредитних коштів, та обману з боку відповідача ФОП ОСОБА_5, який запропонував їй підписати кредитний договір під виглядом додатку до договору підряду, що нібито регулює розстрочення платежу вартості вікон строком на два роки без процентів.
Указувала на те, що вона має фізичні вади зору, а текст кредитного договору був виготовлений дрібним шрифтом, у зв'язку з чим вона не мала можливості ознайомитися з його змістом.
Лише ввечері 05 лютого 2014 року вона за допомогою доньки ознайомилася з зазначеними договорами та їй стало відомо, що вона уклала кредитний договір, за умовами якого повинна сплачувати проценти, у зв'язку з чим вартість вікон збільшилась на 3 505,00 грн.
Оскільки розмір її пенсії складав 1 256,00 грн на місяць, то вона не мала можливості погашати кредит зі сплатою додаткових платежів за управління кредитом.
06 лютого 2014 року вона зателефонувала до ФОП ОСОБА_5 з проханням про анулювання її замовлення, а також 06 та 07 лютого 2014 року нею були передані письмові заяви ОСОБА_5 про розірвання договору. Такі ж заяви були також направлені до ПАТ «Альфа-Банк», однак її вимоги про розірвання зазначених договорів виконані не були.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просила визнати недійсними вказаний договір підряду від 05 лютого 2014 року, укладений між нею та ФОП ОСОБА_5, та договір споживчого кредиту від 05 лютого 2014 року, укладений між нею та ПАТ «Альфа-Банк».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним договір підряду, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, індивідуальний номер замовлення FO868L від 05 лютого 2014 року.
Визнано недійсним договір споживчого кредиту № 401581870 від 05 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Альфа-Банк».
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним договір підряду, суд першої інстанції виходив із того, що ФОП ОСОБА_5, своїми навмисними діями, приховавши підписання кредитного договору, не надав позивачу достовірної інформації про сукупну вартість вікон, тобто ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Визнаючи недійсним договір споживчого кредиту, суд першої інстанції, керуючись статтею 230 ЦК України, виходив із того, що банк до укладення кредитного договору не надав позивачу належної інформації про умови кредитування, що зашкодило позивачу зробити свідомий вибір відповідно до її внутрішньої волі, при підписанні цього договору, оскільки у ОСОБА_4 було відсутнє волевиявлення на настання правових наслідків, передбачених укладеним кредитним договором. При цьому кредитний договір не містить істотну умову договору - сукупну вартість кредиту. Крім того, ПАТ «Альфа-Банк» перерахував кредитні кошти на банківський рахунок ФОП ОСОБА_5, не отримавши від позичальника документів, що підтверджують передачу товару позичальнику, чим порушив умови договору споживчого кредиту.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору споживчого кредиту змінено в частині підстав та мотивів задоволення цього позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині підстав та мотивів задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору споживчого кредиту, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не було надано доказів, що оспорюваний правочин був вчинений позивачем під впливом обману. Разом із тим позивач довела, що на час укладення спірного кредитного договору ОСОБА_4 не отримала належної інформації, передбаченої пунктом 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», внаслідок чого ОСОБА_4 помилилась щодо правової природи правочину, оскільки позивач вважала, що укладає договір підряду та договір про розстрочку платежів протягом двох років без будь-якої додаткової плати або процентів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що при укладенні договору споживчого кредиту на неї з боку співробітників банку був здійснений тиск, не спростувала презумпцію правомірності договору.
Визнаючи недійсним кредитний договір, суд апеляційної інстанції не врахував, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2017 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається, установлено, що 05 лютого 2014 року між ОСОБА_4 (замовник) та ФОП ОСОБА_5.(виконавець) був укладений договір (індивідуальний номер замовлення FO-868L), згідно з умовами якого виконавець зобов'язується організувати роботи з виготовлення та передачі у власність ОСОБА_4 ПВХ конструкцій (вікон) у строк протягом 28 робочих днів з моменту укладення договору, а замовник зобов'язується сплатити їх вартість у сумі 10 126,00 грн та прийняти готовий виріб.
05 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір для часткової оплати товару, страхового платежу та комісійної винагороди, згідно з умовами якого банк надав позивачу кредит у розмірі 9 221,00 грн, зі сплатою 0,1 % річних, строком до 06 лютого 2016 року.
ОСОБА_4 06, 07, 14, 20 лютого 2014 року зверталась з письмовими заявами до ФОП ОСОБА_5 про розірвання договору, посилаючись на неплатоспроможність та негативні відгуки про якість роботи.
13, 14, 27 лютого 2014 року ОСОБА_4 зверталась до ПАТ «Альфа-Банк» із заявами про розірвання кредитного договору, посилаючись на ті обставини, що цей договір був укладений внаслідок помилки.
Листом від 07 березня 2014 року ФОП ОСОБА_5 повідомив позивача про те, що її замовлення виконано у передбачений договором строк.
Листом від 11 березня 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» відмовив у розірванні договору, посилаючись на ті обставини, що сума кредиту не була повернута банку.
Також позивач зверталась щодо наведених обставин до правоохоронних органів з відповідною заявою, що підтверджується витягом з кримінального провадження.
М