1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2019 року

Київ

справа №804/8801/17

адміністративне провадження №К/9901/57429/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-2003»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 (головуючий суддя - Єфанова О.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 (головуючий суддя - Баранник Н.П., судді - Малиш Н.І., Щербак А.А.)

у справі № 804/8801/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-2003»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера-2003» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 № 0019611306 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 124 698,29 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.09.2017 №0014081306 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 157,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство як податковий агент самостійно здійснило в липні-серпні 2017 року виправлення помилки щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за дивідендами, нарахованими у 2015 році учасникам. На думку позивача, відповідач безпідставно застосував при розрахунку штрафних санкцій ставки 50 та 75 відсотків за відсутності ознаки повторності, яка виникає в тому випадку, коли визначення контролюючим органом податкового зобов'язання відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії з визначення податкового зобов'язання стосовно одного й того самого платника податків.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 20.03.2018 адміністративний позов Товариства задовольнив частково:

- визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 № 0019611306 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 83 569,83 грн.;

- визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21.09.2017 № 0014081306 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 157,26 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в межах спірних правовідносин має місце одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб, тому до позивача має бути застосована штрафна санкція в розмірі 25% на суму виявлених порушень.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.06.2018 апеляційні скарги Товариства та ГУ ДФС у Дніпропетровській області задовольнив частково, рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовив у повному обсязі.

При прийнятті такого рішення суд апеляційної інстанції виходив із того, що застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України) можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з ненарахуванням, неутриманням та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що при нарахуванні та виплаті дивідендів у 2015 році помилково застосував ставку у розмірі 5%, а не ставку 20%, проте у подальшому самостійно виправив помилку, застосувавши ставку 20% податку на доходи фізичних осіб та перерахувавши податок до бюджету. За таких обставин, Товариство вважає, що до нього можуть застосовуватись штрафні санкції, передбачені нормами пункту 120.2 ПК України, у розмірі 5% суми податку, донарахованого та сплаченого у серпні 2017 року. Також скаржник послався на відсутність ознаки повторності для застосування штрафних санкцій у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтовані та безпідставні, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання податкового законодавства при оподаткуванні виплачених (нарахованих) пасивних доходів у вигляді дивідендів податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт № 10273/04-36-13-06/32723571 від 30.08.2017, в якому зафіксовано встановлені посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області у ході проведення перевірки порушення:

- пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167, пп. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 ПК України Товариство не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 205 642,32 грн. з доходу, нарахованого фізичним особам у 2015 році у вигляді дивідендів у тому числі по періодах: березень 2015 року - 25 668,44 грн.; квітень 2015 року - 25 668,44 грн.; травень 2015 року - 25 668,44 грн.; липень 2015 року - 32 100,00 грн.; вересень 2015 року - 28 961,04 грн.; листопад 2015 року - 35397,00 грн.; грудень 2015 року - 32 178,96 грн.;

- пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України, пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України Товариство не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету військовий збір у розмірі 608,72 грн. з доходу, нарахованого у 2015 році фізичним особам у вигляді дивідендів у тому числі по періодах: вересень 2015 року - 182,62 грн.; листопад 2015 року - 223,20 грн.; грудень 2015 року - 202,90 грн.

На підставі висновків акта перевірки та результатів розгляду скарги Товариства ДФС України відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0019611306 від 08.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на 134980,41 грн.;

- № 0014081306 від 21.09.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 918,16 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 608,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 309,44 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом 1V цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 18.1 статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків).

Підпунктом «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України встановлено обов'язок осіб, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з підпунктом 168.1.

................
Перейти до повного тексту