Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 676/4109/13ц
провадження № 61-9236св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі:
-
ОСОБА_4,
-
ОСОБА_5,
-
ОСОБА_6,
-
ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів: Корніюк А. П., Талалай О. І., Ярмолюка О. І., від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Встановив:
У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що 11 травня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 50 000,00 доларів США, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,04 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення до 10 травня 2017 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 11 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1.
Оскільки ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконував, станом на 19 березня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 62 897,62 доларів США, що за курсом Національного Банку України (далі - НБУ) становить 502 552,02 грн, та складається з 43 815,22 доларів США - заборгованість за кредитом, 11 591,64 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 529,23 доларів США - заборгованість із комісії, 2 936,61 доларів США - пеня, 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), 2 993,64 доларів США - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів із житлового будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 12 вересня 2014 року та додатковим рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 28 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є підставою для відмови в задоволенні позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення відповідачів, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, що є предметом іпотеки.
Справа переглядалася в апеляційному порядку неодноразово.
Останнім рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2016 року рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 12 вересня 2014 року та додаткове рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 28 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 11 травня 2007 року № НМК0GА00002754 у сумі 56936,09 доларів США та 46459,51 грн, з яких: 43 815,22 доларів США - заборгованість за кредитом, 11 591,64 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 529,23 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 23463,51 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, штрафи в сумі 250,00грн та 22 746 грн звернутостягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на праві спільної власності на підставі договору обміну від 02квітня 1999 року та земельну ділянку, що розташована за цією ж адресою площею 0,129 га і належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 10 травня 2007 року№ НОМЕР_1 з початковою ціною 1 525 733,00 грн шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 11 травня 2007 року № НМК0GА00002754) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В решті позову відмовлено. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні є передчасними, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню, оскільки позичальник взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту належним чином не виконує. Відмовляючи у задоволенні позову в частині виселення відповідачів суд виходив з того, що житловий будинок придбаний не за кредитні кошти, у відповідачів відсутнє інше житло, а тому підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КЬ «ПриватБанк» просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про виселення та передати справу в цій частині на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи дійшов односторонніх та передчасних висновків про відмову у задоволенні позову банку про виселення відповідачів. Зазначає, що Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов'язку банку надавати інше житло при виселенні мешканців з іпотечного житла.
Сторони не скористалися правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18 травня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, зая