Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 699/1122/14-ц
провадження № 61-8942 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_4,
відповідач
-
ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у складі судді Свитки С. Л. від 08 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Корнієнко Н. В., Ювшина В. І., від 19 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів.
Встановив:
В серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 09 жовтня 2010 року між позивачем і покійним батьком відповідача ОСОБА_6 була досягнута домовленість про те, що ОСОБА_6 продає позивачу будинок АДРЕСА_1 за 18 000,00 грн.
На виконання вказаної домовленості позивачем передано ОСОБА_6 кошти у розмірі 18 000,00 грн, а саме: 09 жовтня 2010 року - 10 000,00 грн, 27 грудня 2010 року - 8 000,00 грн, про що ОСОБА_6 написані відповідні розписки.
ОСОБА_6 передав позивачу документи на вказаний будинок та оформив на позивача довіреність для продажу будинку строком дії до 09 жовтня 2013 року та повинен був надати кошти для нотаріального оформлення продажу будинку у розмірі 2 500,00 грн, але так їх і не надав. Договір купівлі-продажу будинку нотаріально не оформлювався.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер у зв'язку із чим договір доручення припинив свою дію.
Враховуючи викладене позивач просив стягнути з відповідача, яка є донькою ОСОБА_6 та його спадкоємцем, грошові кошти в сумі 18 000,00 грн.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 12 553,09 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що на підставі досліджених матеріалів справи та доводів позивача вимоги позивача є обґрунтованими та з урахуванням вимог статті 1282 Цивільного кодексу України позов підлягає частковому задоволенню.
У касаційній скарзі, надісланій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 просить скасувати рішення Корсунь?Шевченківського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2016 року та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду Черкаської області.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права, а також порушені норми процесуального права. Судами не прийнято до уваги те, що позивачем пропущений строк позовної давності. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували достовірність підписів ОСОБА_6 на розписках та довіреності. Крім того, відповідач невчасно отримала судову повістку про виклик до суду апеляційної інстанції, а тому була позбавлена можливості отримати правову допомогу, підготуватися належним чином до судового засідання та підготувати заперечення.
Правом на подачу відзиву (заперечення) на касаційну скаргу позивач не скористався.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 лютого 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Статте