Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 2-846/11
провадження № 61-12131 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник
-
ОСОБА_4
заінтересовані особи:
-
ОСОБА_5,
-
ОСОБА_6,
-
ОСОБА_7,
-
виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради,
-
комунальне підприємство «Кривбасводоканал»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Черкасенко Т. Г. від 14 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Зубакової В. П., від 21 грудня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та зобов'язання видати виконавчий документ.
Встановив:
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та зобов'язання видати виконавчий документ.
Заява мотивована тим, що рішенням Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 24 липня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, комунальне підприємство «Кривбасводоканал», про усунення перешкод в користуванні нерухомістю, захист цивільних прав, стягнення моральної шкоди, позов задоволено частково. Серед інших вимог, зобов'язано ОСОБА_5 за його рахунок демонтувати споруджені ним каналізаційні ями № 1 та № 2, розташовані на території будинку ОСОБА_5 на АДРЕСА_1 та зобов'язано демонтувати каналізаційні труби від частини будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розташованого на АДРЕСА_2 до каналізаційної ями № 1 на території будинку АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 16 липня 2014 року звернувся до суду із заявою про видачу йому виконавчого листа, який знаходиться в матеріалах справи № 2-846/11 і який постановою державного виконавця відділу ДВС у Центрально-Міському районі КМУЮ від 29 грудня 2012 року повернуто до суду та виконавче провадження закрито у зв'язку з відмовою боржника виконати дії по демонтажу каналізаційної системи на території будинку АДРЕСА_1.
Виконавчий лист йому був необхідний для подачі до ДВС для виконання вдруге, в частині демонтажу каналізаційної системи, оскільки в цій частині рішення суду так і не було виконано. Виконавчий лист він отримав 23 липня 2014 року. Проте, ухвалою Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_5 про визнання виконавчого листа у зазначеній справі, таким, що не підлягає виконанню.
До теперішнього часу рішення Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 24 липня 2012 року не виконано. Цивільна справа увесь цей час перебувала на розгляді у Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу, тому ОСОБА_4 просив суд поновити процесуальний строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, визнавши пропуск строку поважним, а також зобов'язати видати виконавчий лист по цивільній справі від 27 вересня 2012 року, № 2-846/2011, оформлений належним чином.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та зобов'язання видати виконавчий документ, відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що стягувач ОСОБА_4 своєчасно звертався до суду про видачу вище зазначеного виконавчого листа та для його виконання виконавчою службою, виконавче провадження за вказаним виконавчим листом закрито на підставі пункту 11 частини першої статті 49 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а тому підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачі вище зазначеного виконавчого документу для виконання вдруге не вбачається.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновку суду першої інстанції грунтуються на належним чином досліджених матеріалах справи та вимогах закону.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про відмову у задоволенні заяви, оскільки судове рішення про зобов'язання вчинити дії не виконано.
Сторони не скористалися правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 березня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до статті 371 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) стягувачам, які пропустили строк для пред'яв