Постанова
Іменем України
21 січня 2019 року
м. Київ
справа № 344/12722/15-ц
провадження № 61-17515св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, Івано-Франківська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року в складі судді Поповича В. С. та на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року у складі суддів: Ясеновенко Л. В., Бойчука І. В., Васильковського В. М.,
ВСТАНОВИВ :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до
Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 та Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним рішення Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0375 га по АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_5 19 серпня 2015 року на земельну ділянку площею 0,0357 га, та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на зазначену земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 - власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Він та відповідач користуються частиною земельної ділянки біля будинку, а частина земельної ділянки площею 0,0375 га згідно рішення узгоджувальної комісії від 04 листопада 2011 року перебуває у спільному користуванні.
Посилаючись на те, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0357 га, яка є частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку, відноситься до земель житлової забудови, проте оскаржуване рішення прийняте без урахування інтересів співвласників багатоквартирного будинку, крім того змінено її цільове призначення, чим порушено його право на користування земельною ділянкою, ОСОБА_4 просив задовольнити позов.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково:
- визнано недійсним та скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0357 га по АДРЕСА_1;
- визнано недійсним та скасовано свідоцтво, видане ОСОБА_5 19 серпня 2015 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0357 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1;
- визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0357 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
- вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позовних вимог.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
У травні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року та на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 травня 2017 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зазначену справу та зупинено виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року та ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
17 липня 2017 року зазначена справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
07 та 30 серпня 2017 року від ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_5, які мотивовані тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законні, обґрунтовані, оскільки ухвалені з дотриманням матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 є безпідставними та необґрунтованими.
У квітні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що будинок АДРЕСА_1 є трьохквартирним, квартири в ньому отримали від держави сім'ї ОСОБА_4 (квартиру АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (квартиру АДРЕСА_1) та ОСОБА_6 (квартиру АДРЕСА_3), які в подальшому приватизовані відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, що підтверджується