ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2019 року
Київ
справа №820/2611/16
адміністративне провадження №К/9901/27411/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Мар'єнко Л.М. від 08 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Присяжнюк О.В., суддів Русанової В.Б., Курило Л.В. від 08 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдар» до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альдар» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо: - розірвання в односторонньому порядку договору №280120161 від 28 січня 2016 року про визнання електронних документів, укладеного із Товариством; - блокування для Товариства доступу до Єдиного реєстру податкових накладних; - відмови від прийняття податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року; - складенні акту №1932/20-30-12-01-09/39376 про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства за березень 2016 року; 2) зобов'язати Інспекцію негайно поновити дію Договору №280120161 від 28 січня 2016 року про визнання електронних документів, укладеного із Товариством; 3) визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року такою, яка подана Товариством 19 квітня 2016 року; 4) визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року такою, яка подана Товариством 19 травня 2016 року; 5) зобов'язати Інспекцію негайно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, виписані та направлені на реєстрацію Товариством на підставі Договору №280120161 про визнання електронних документів від 28 січня 2016 року, датою їхнього направлення на реєстрацію; 6) визнати недійсним акт від 30 травня 2016 року №1932/20-30-12-01-09/39376219 про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість Товариства за березень 2016 року, складений Інспекцією; 7) зобов'язати Інспекцію негайно провести відповідні коригування у особовій картці Товариства у зв'язку із надходженням податкових декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року адміністративний позов Товариства залишено без розгляду в частині зобов'язання Інспекції негайно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, виписані та направлені на реєстрацію Товариством на підставі договору про визнання електронних документів від 28 січня 2016 року №280120161.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, позовні вимоги Товариства задоволено частково; визнано протиправними дії Інспекції щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28 січня 2016 року №280120161, укладеного з Товариством; зобов'язано Інспекцію поновити дію договору про визнання електронних документів від 28 січня 2016 року №280120161, укладеного з Товариством; визнано протиправними дії Інспекції щодо відмови у прийнятті податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року; визнано податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за березень 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання 19 квітня 2016 року; визнано податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за квітень 2016 року з додатками поданою датою її фактичного отримання 19 травня 2016 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що на момент розірвання Інспекцією укладеного із позивачем договору про визнання електронних документів строк дії посилених сертифікатів не закінчився, місце реєстрації позивач не змінював; контролюючим органом не доведено наявності обставин, з якими положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) пов'язують можливість неприйняття податкових декларацій за березень та квітень 2016 року. Відтак, за висновком судів, у відповідача не було законних підстав для вчинення дій щодо розірвання такого договору в односторонньому порядку, а також для відмови у прийнятті поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати. Однак зміст касаційної скарги свідчить про незгоду з рішеннями судів лише в частині задоволених позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість позиції судів у даній справі, оскільки договір про визнання електронних документів було розірвано в односторонньому порядку у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням, обставини чого було встановлено згідно відомостей, одержаних від оперативного управління Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області; зазначає, що у поданій позивачем податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року в порушення вимог пункту 48.3 статті 48 ПК України вказано адресу, за якою Товариство не знаходиться, а тому вважає, що зазначене свідчить про законність відмови у прийнятті такої декларації платника податків.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Інспекції, є платником податку на додану вартість.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження Товариства: 61166, м. Харків, пр. Науки, 40.
Судами встановлено, що між Товариством та Інспекцією укладено договір про визнання електронних документів від 28 січня 2016 року №280120161, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Договір прийнято податковим органом, що підтверджується квитанцією №2 від 29 січня 2016 року.
Згідно із умовами договору орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.
Засобами телекомунікаційного зв'язку позивачем подано до Інспекції податкову звітність з податку на додану вартість за березень 2016 року із додатками, яку отримано відповідачем 19 квітня 2016 року, проте зазначена декларація не була прийнята податковим органом з посиланням на те, що можливо розірвано договір про визнання електронної звітності, що підтверджується квитанцією №1.
Також позивачем направлено поштою до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, проте листом від 23 травня 2016 року №6252/10/20-30-08-02-24 повідомлено позивача, що надіслана засобами телекомунікаційного зв'язку податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2016 року вважається не прийнятою (не вважається податковою звітністю), оскільки невірно зазначено місцезнаходження Товариства.
З метою укладення нового договору про визнання електронних документів позивач направив до Інспекції засобами шляхом телекомунікаційного зв'язку договір від 01 квітня 2016 року №010420161, однак останній не прийнято відповідачем з посиланням на дію договору про визнання електронних документів від 28 січня 2016 року №280120161, що підтверджується квитанцією №1 від 01 квітня 2016 року.
Вважаючи розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку та відмову у прийнятті податкової звітності протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на момент спірних відносин.
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Розділом VІ додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів к