Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 161/7087/16-ц
провадження № 61-19758 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю.В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Олексюка А. В. від 09 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Русинчука М. М., від 22 грудня 2016 року,
ВСТАНОВИВ :
У травні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США зі сплатою 25,50% річних з кінцевим строком повернення кредиту 08 жовтня 2010 року. Зобов'язання за даним договором було забезпечено договором поруки від 10 жовтня 2008 року, за яким поручителем позичальника виступила ОСОБА_5
Оскільки позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконував, станом на 18 квітня 2016 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням стягнутої заборгованості за рішенням суду від 09 грудня
2009 року, становить 24 672, 22 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 09 листопада 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2016 року без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк виконання основного зобов'язання було змінено пред'явленням банком 20 жовтня 2009 року позову до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак банк звернувся до суду із цим позовом про стягнення заборгованості за цим же договором лише у травні 2016 року, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском банком встановленого сторонами договору п'ятирічного строку позовноїдавності, про застосування якої заявлено відповідачами.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не звернуто уваги на те, що якщо кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та неустойка підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності, чим не враховано правової позиції Верховного Суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 02 грудня 2015 року № 6-249 цс15.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 жовтня 2008 року між
ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі
10 000 доларів США зі сплатою 25,50% річних з кінцевим строком повернення кредиту 08 жовтня 2010 року. Зобов'язання за даним договором забезпечено договором поруки від 10 жовтня 2008 року, за яким поручителем позичальника виступила ОСОБА_5
20 жовтня 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суді із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2009 року задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь банку заборгованість у розмірі 87 600, 27 грн, що еквівалентно
10 965,11 доларів США.
Звертаючись до суду із цим позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що незважаючи на наявність судового рішення позичальник та поручитель зобов'язання за кредитним договором не виконують, заборгованість не погашають, у зв'язку із чим станом на 18 квітня 2016 року у них перед банком утворилась заборгованість, яка, з урахуванням стягнутих рішенням суду коштів, становить 23 488,60 доларів США та штрафи у розмірі 9,82 доларів США (фіксована частина) та 1 174,40 доларів США (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із обґрунтованості позовних вимог, однак у зв'язку із пропуском ПАТ КБ «ПриватБанк» позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, вважав за можливе застосувати наслідки спливу позовної давності, встановлені частиною четвертою
статті 267 ЦК України.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна з огляду на таке.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного