ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2019 року
Київ
справа №826/13270/16
адміністративне провадження №К/9901/29901/18, К/9901/29903/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О. В., Бевзенка В.М.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу адміністративну справу №826/13270/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.) та ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просила:
1.1. скасувати наказ Державної фіскальної служби України № 2723-о від 25.07.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1»;
1.2. поновити її на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України з 26.07.2016;
1.3. стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;
1.4. стягнути середній заробіток за час затримки проведення розрахунку тривалістю чотири робочі дні з 26.07.2016 по 29.07.2016.
2. Позовна заява мотивована тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм статей 40, 49-2 Кодексу законів про працю України та статті 87 Закону України «Про державну службу», оскільки позивачу при попередженні про наступне вивільнення не було запропоновано всі наявні вакантні посади.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем були запропоновані позивачу посади з урахуванням досвіду роботи в Департаменті матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури, від яких вона відмовилась. Судом не встановлено наявності у позивача обставин, що дають переважне право на залишення на роботі відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України. Таким чином, відповідач не допустив порушення норм КЗпП України при прийнятті оскаржуваного наказу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано наказ Державної фіскальної служби України № 2723-о від 25.07.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1».
Поновлено ОСОБА_1 на службі на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України.
Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2016 р. по 13.04.2017 р. в розмірі 82 496 (вісімдесят дві тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 49 коп.
Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.07.2016 р. по 29.07.2016 р. в розмірі 1 576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн. 84 коп.
6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач запропонував ОСОБА_1 не всі вакантні посади, що не може розглядатися як виконання ним обов'язку щодо вжиття заходів до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.
7. Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 320 (триста двадцять) грн. понесених витрат на правову допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, Державна фіскальна служба України звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
9. Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував належним чином висновки про високу кваліфікацію та продуктивність праці позивача.
А тому посилання суду на те, що позивачу мали бути запропоновані 42 наявні вакантні посади, є помилковим.
10. ОСОБА_1 також звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, в якій просить її скасувати та направити справу в частині вирішення судових витрат на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
11. Касаційна скарга аргументована тим, що Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI не містить вичерпного переліку видів платної правової допомоги. Послуги, надані позивачу фахівцем в галузі права, документально підтверджені та відповідають визначенню «правової допомоги», наведеному у Законі України «Про безоплатну правову допомогу»
12. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року та від 13 травня 2017 року відкрито провадження за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року.
13. Верховний Суд ухвалою від 6 лютого 2019 року прийняв до провадження вищезазначені касаційні скарги.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. ОСОБА_1 проходила державну службу на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України.
15. 25 травня 2015 р. позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності Державної фіскальної служби України.
16. Наказом № 2723-о від 25.07.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1» позивача звільнено з 25.07.2016 р. із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України), пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII (надалі за текстом - «Закон № 889-VIII») із виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та надано грошову компенсацію за 4 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2016 рік.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
17. Конституція України.
17.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Кодекс адміністративного судочинства України.
18.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. Кодекс законів про працю України.
19.1. Частина 4 статті 36. У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства дія трудового договору працівника продовжується.
19.2. Стаття 40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
19.3. Стаття 42. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
19.4. Стаття 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
19.5. Стаття 235. При звільненні без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС Ук