ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2019 року
Київ
справа №802/497/16-а
адміністративне провадження №К/9901/8051/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 802/497/16-а
за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Відродження"
до Оратівського районного управління юстиції Вінницької області,
треті особи: ОСОБА_2, Селянське (фермерське) господарство "Калина",
про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою Приватного підприємства "Агрофірма "Відродження"
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року (у складі: головуючого судді Мультян М.Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (у складі колегії: головуючого судді Совгири Д.І., суддів Білоуса О.В., Курка О.П.),
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
08 квітня 2016 року Приватне підприємство "Агрофірма "Відродження" (далі - ПП "Агрофірма "Відродження", позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Оратівського районного управління юстиції Вінницької області (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та Селянське (фермерське) господарство "Калина" про визнання протиправним та скасування рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року апеляційну скаргу Приватного Підприємства "Агрофірма "Відродження" залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 22 серпня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 802/497/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Суддя-доповідач ухвалою від 09 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 802/497/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 06 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 07 лютого 2019 року.
Одночасно з касаційною скаргою було заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також зазначає, що 11 грудня 2013 року до позивача звернувся громадянин ОСОБА_2 із листом, що він на підставі державного акта НОМЕР_1, який належить громадянці ОСОБА_4, являється власником земельної ділянки за № 67, яку отримав після смерті матері та просив не використовувати дану земельну ділянку. Також, 11 грудня 2013 року позивач отримав від СФГ «Калина» листа, в якому йшлося про намір укласти договір оренди із громадянином ОСОБА_2, після оформлення останнім спадщини. В березні 2016 року після конфлікту СФГ «Калина» і позивачем, щодо обробітку земельної ділянки, яка належала громадянці ОСОБА_4, в позивача виникла необхідність в перевірці права користування спірною земельною ділянкою. Позивач 31 березня 2016 року отримав Інформаційну довідку за № 56360653 та через веб-сайт дізнався, що 24 квітня 2014 року відповідач прийняв рішення за № 12647087 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 03 січня 2013 року укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Калина». Крім того, із квітня 2014 року ні ОСОБА_2 ні СФГ «Калина» не повідомляло позивача про те, що між ними укладений та зареєстрований договір оренди земельної ділянки, не надали жодних заперечень щодо невикористання земельної ділянки, обробіток якої здійснює позивач. Таким чином, позивач вважає, що ним не було пропущено строк звернення до суду за захистом його права, визначений статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення).
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Для з'ясування питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити фактичну обставину, з настанням якої позивач дізнався або мав би дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається із матеріалів справи позивач просить скасувати рішення державного реєстратора Оратівського районного управління юстиції Вінницької області від 24 квітня 2014 року.
Судом першої інстанції у судовому засіданні з пояснень представника позивача встановлено, що про реєстрацію права оренди земельної ділянки з СФГ "Калина" позивач дізнався у березні 2016 року під час перевірки реєстрації договорів оренди за ПП "Агрофірма "Відродження" зареєстрованих у встановленому порядку до 2013 року. Однак, про наміри ОСОБА_2 укласти договір оренди з СФГ "Калина" позивачу було відомо раніше.
Також судом першої інстанції було встановлено та підтверджено в засіданні позивачем, що 11 грудня 2013 року СФГ "Калина" було направлено повідомлення до директора ПП "Агрофірма "Відродження" щодо укладення та реєстрації договорів оренди земельних ділянок у реєстраційній службі Оратівського районного управління юстиції між ОСОБА_2 та іншими із СФГ "Калина". Зазначене повідомлення отримане ПП "Агрофірма "Відродження", що підтверджується вхідним № 47 від 11 грудня 2013 року.
Окрім того, 01 квітня 2015 року представником СФГ "Калина", представником ПП "Агрофірма "Відродження" та представником Чернявської сільської ради була проведена звірка використання земельних ділянок СФГ "Калина" та ПП "Агрофірма "Відродження" на якій було перевірено використання кожної земельної ділянки, які перебувають в оренді у кожного із господарств у відповідності до наявних у них договорів оренди. Результати даної перевірки були оформлені актом від 01 квітня 2015 року за підписом представників СФГ "Калина", ПП "Агрофірма "Відродження" та представником Чернявської сільської ради.
Разом з тим, із заяви ОСОБА_2 від 11 грудня 2013 року адресованої директору ПП "Агрофірма "Відродження" вбачається, що заявник просив після збирання урожаю 2013 року не використовувати земельну ділянку № 67 площею 2,2800 га отриману в спадщину від матері ОСОБА_4
Зазначене підтверджується позивачем і в касаційні скарзі.
Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції представником третьої особи було повідомлено, що з моменту укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між СФГ "Калина" та ОСОБА_2, орендар виконував умови договору та систематично нараховував орендну плату орендодавцю. В той час як ПП "Агрофірма "Відродження" нарахування та виплату орендної плати ОСОБА_2 на виконання умов договору оренди землі за 2013-2015 роки не проводила.
Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини та положення процесуального закону, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що виходячи з вимог статті 99 КАС України, початок перебігу строку звернення до суду, законодавець пов'язує не з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право у зв'язку з тим, що цей суб'єктивний момент є результатом недбалого ставлення особи до охорони власних прав, а з моменту, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення. Об'єктивними даними про цей момент є повідомлення директора ПП "Агрофірма "Відродження" щодо укладення та реєстрації договорів оренди земельних ділянок у реєстраційній службі Оратівського районного управління юстиції між ОСОБА_2 та іншими із СФГ "Калина" та заява ОСОБА_2 від 11 грудня 2013 року адресованої директору ПП "Агрофірма "Відродження", в якій заявник просив після збирання урожаю 2013 року не використовувати земельну ділянку № 67 площею 2,2800 га отриману в спадщину від матері ОСОБА_4
Таким чином, із ймовірним порушенням свої прав позивач дізнався 11 грудня 2013 року, а з позовною заявою ПП "Агрофірма "Відродження" звернулося до