ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2019 року
Київ
справа №826/9173/15
адміністративне провадження №К/9901/45736/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі №826/9173/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року № 44054, оформленого наказом від 18 листопада 2014 року № 6;
- зобов'язати відповідача-2 подати до відповідача-1 інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок відповідача- 1;
- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок відповідача-1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає незаконним рішення Уповноваженої особи про визнання договору банківського вкладу нікчемним, оскільки у відповідач-2 взагалі не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними. У відносинах, що склались між вкладником та Фондом, відсутня жодна з передбачених Законом підстав для відмови у відшкодування коштів за договором банківського вкладу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року в задоволені позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2015 року - скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення (наказ від 18 листопада 2014 року № 6) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» Український фінансовий світ» Оберемка Р.А. в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 04 липня 2014 року №44054, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк» Український фінансовий світ» та ОСОБА_3 Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Р.А. щодо невключення ОСОБА_3 до Повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Р.А. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемко Р.А. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що кошти на депозитний рахунок позивача надійшли внаслідок «розбивки» великого вкладу інших клієнтів з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду на відшкодування грошових коштів. Вказані обставини підтверджені відповідною довідкою, а оформлення квитанцій по внесенню готівкових коштів незаконно здійснювалось працівникам банку у змові із вкладниками, в тому числі і позивачем. Долучена до матеріалів справи позивачем квитанція не містить зазначення часу виконання операції або штампу «вечірня» чи «післяопераційний час» всупереч вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками України. З огляду на вказане вважають, що спірний правочин є нікчемним з підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наголошено на тому, що рішенням Вищого адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі № К/800/40534/15 встановлено правомірність висновку Уповноваженої особи про нікчемність правочину, укладеного під час дії певної заборони на залучення фінансових активів банку, встановленої НБУ.
Інші учасники судового процесу правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі по тексту - ПАТ «КБ «УФС») укладено договір банківського вкладу 04 липня 2014 року № 44054 на суму 190 000,00 грн. терміном до 04 серпня 2014 року.
Постановою Правління НБУ від 15 липня 2014 року № 410/БТ Банк віднесено до категорії проблемних у зв'язку з порушенням вимог Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою НБУ від 03 грудня 2003 року № 516.
Постановою Правління НБУ від 14 серпня 2014 року № 491 ПАТ «КБ «УФС» Банк віднесено до категорії неплатоспроможних та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію Гончарова С.І.
Наказом Уповноваженої особи від 30 жовтня 2014 року створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів.
За результатами роботи Комісії визнано нікчемним, зокрема, правочин (договір) банківського вкладу позивача від 04 липня 2014 року № 44054.
Постановою Правління НБУ від 10 листопада 2014 року № 717 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 листопада 2014 року № 119 прийнято рішення щодо початку процедури ліквідації Банку та призначено Уповноваженою особою на ліквідацію Банку Гончарова С.І.
Листом від 19 грудня 2014 року № 001/2232 Уповноважена особа надіслала позивачу повідомлення «Про визнання правочинів нікчемними», в якому договір банківського вкладу між ПАТ «КБ «УФС» та позивачем від 04 липня 2014 року № 44054, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі вірно зазначили, що укладаючи спірний правочин, банк взяв на себе зобов'язання, які не міг виконати, що відповідно до пункту другого частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є підставою для визнання такого договору нікчемним. При цьому станом на час розгляду справи правоохоронні органи з'ясовують правомірність укладення договору вкладу та інших пов'язаних дій з цим договором, а відтак позивач матиме можливість захистити свої права після з'ясування правоохоронними органами всіх обставин.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов до висновку, що доказів на підтвердження нікчемності спірного правочину відповідачем-2 надано не було, при цьому умови договору банківського вкладу є типовими та з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав або міг отримати позивач. При цьому у повідомленні відповідача-2 про визнання правочину нікчемними відсутні посилання на визначені Законом підстави, що свідчить про необґрунтованість останнього.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 14 серпня 2014 року № 491 «Про віднесення ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних» на депозитний рахунок ОСОБА_3 відповідно до договору банку вкладу (депозиту) «Планер» №44054 від 04 липня 2014 року було зараховано суму 190000 грн.
Кошти на депозитний рахунок позивача у сумі 190000 грн. були зараховані 10 липня 2014 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації (до 14 серпня 2014 року). Ці кошти відповідно до квитанції від 10 липня 2014 року № ТR.58367.1373.35 на рахунок були залучені позивачем через касу банку (а.с.19).
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція ви