ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2019 року
Київ
справа №804/117/17
адміністративне провадження №К/9901/2360/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 у складі судді Врони О.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у складі колегії суддів: Кругового О.О. (головуючого), Прокопчук Т.С., Шлай А.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 в позові відмовлено.
Позивач оскаржив в касаційному порядку вказані судові рішення з мотивів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, зокрема, про незастосування судами пункту 68 розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, відповідно до якого особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим бажанням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ним рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Вважає, що до закінчення трьохмісячного строку мав право відкликати поданий раніше рапорт про звільнення та скористався таким правом. Зазначає також, що суди попередніх інстанцій в порушення статті 11 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) не допитали у якості свідків у справі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Крім цього, апеляційним судом допущено порушення п.2 ч.1 ст.128 КАС України та за відсутності заяви позивача про розгляд справи за його відсутності і при наявності поважних причин для відкладення судового розгляду у зв'язку із клопотання позивача ухвалив рішення у справі, позбавивши позивача права надання усних пояснень та додаткових доказів.
У відзиві на касаційну скаргу відповідачі просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що прийняті з урахуванням обставин справи та на підставі чинного законодавства.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд приходить до таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 з 30.06.2009 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 17.12.2013 по 26.06.2015 року на посаді оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Криворізького міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
26.06.2015 позивачем подано рапорт про звільнення за власним бажанням у зв'язку з наявністю поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків (незадовільний розмір заробітної плати).
30.06.2015 наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області №265 о/с капітана міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Криворізького міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114.
Того ж дня, 30.06.2015 ОСОБА_2 під підпис було ознайомлено з фактом його звільнення з органів внутрішніх справ, видано трудову книжку, що підтверджується копією витягу з послужного списку.
Вважаючи звільнення протиправним, в січні 2017 позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що позивача звільнено зі служби на підставі поданого ним особисто рапорту, а дату звільнення узгоджено сторонами, що відповідає вимогам закону. Судами не встановлено застосування до позивача примусу з метою звільнення його зі служби, факт відкликання рапорту про звільнення з метою продовження служби позивачем під час розгляду справи не доведено, тому суди прийшли до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Підпунктом "ж" пункту 64 Положення передбачено, що осо