Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 585/1898/16-ц
провадження № 61-19267св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_4,
відповідачі:
-
ОСОБА_5,
-
виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області,
третя особа
-
Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області у складі судді Євлах О. О. від 04 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Бойка В. Б., Семеній Л. І., Кононенко О. Ю., від 08 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, про встановлення факту шлюбних відносин та визнання права власності.
Встановив:
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, про встановлення факту шлюбних відносин та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що в період з червня 2005 року до листопада 2011 року він проживав зі ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. 20 вересня 2006 року, за договорами купівлі продажу, ними придбано по 1/2 частини будинку АДРЕСА_1. За час спільного проживання, внаслідок спільних трудових та грошових затрат, проведено самочинне будівництво нежитлових прибудов до житлового будинку.
Позивач позбавлений можливості оформити свої права на вказане нерухоме майно в позасудовому порядку, оскільки в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області відсутні правові підстави для прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів, а ОСОБА_5 відмовляється узаконювати самочинні будівлі та здійснювати поділ спірного будинку.
За таких обставин, просив встановити факт проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з червня 2005 року до листопада 2011 року; визнати за ним та ОСОБА_5 право спільної частковою власності по 1/2 частини кожному на житловий будинок під літ. «А-1», житловою площею 43,2 кв. м, загальною площею 89,3 кв. м, літню кухню - літ. «Б», погріб - літ. «п/г», сарай-прибудову - літ. «б», сарай - літ. «В», гараж - літ. «Г», вбиральню - літ. «У», огорожу - літ. «№», зазначеного будинку.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2016 року позов задоволено частково; визнаноза ОСОБА_4 право власності на Ѕ частинижитлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, щоскладається з дерев'яного будинку,обкладеного цеглою під літ. «А-1» житловою площею 43,2 кв. м, загальною площею 89,3 кв. м, літньої кухнігіпсоблочної, обкладеної цеглою - літ «Б», погребу цегляного - літ. «п/г», сараю-прибудовидощаного - літ «б», сараюгіпсоблочного, обкладеного цеглою - літ «В», гаража цегляного- літ «Г», вбиральні цегляної- літ «У», огорожі дощатої- літ «№».В іншій частині позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не надає своєї згоди зареєструвати самочинно збудовані прибудови та здійснені переобладнання зі збільшення житлової площі, а прибудови є частиною житлового будинку та відокремлення їх без втрати цільового призначення неможливо, тому суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання права власності на 1/2 частини спірного будинку. Відмовляючи у задоволенні позову в частині встановлення факту спільного проживання сторін суд виходив з того, що встановлення даного факту не має юридичних наслідків і не пов'язано із вирішенням спору між сторонами про порядок здійснення спільної часткової власності на спірний будинок.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 08 грудня 2016 року рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу скасовано та ухвалено нове рішення. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 зі ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з червня 2005 року до 28 жовтня 2011 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову щодо вирішення питання про встановлення юридичного факту є передчасними, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про задоволення позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_5 та залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та рішення апеляційного суду.
08 травня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення апеляційної суду, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,