Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 209/4739/16-ц
провадження № 61-7272 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_4,
відповідачі:
-
ОСОБА_5,
-
ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю., від 11 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист права власності, вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням.
Встановив:
В грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист права власності, вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідач ОСОБА_5 є рідними братом і сестрою, а відповідач ОСОБА_6 є племінником позивача. Вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох ізольованих кімнат площею: 17,3 кв. м, 7,9 кв. м, 12,3 кв. м, житлова площа 37,5 кв. м, загальна площа 63,5 кв. м.
Зазначена квартира належала йому, його сестрі ОСОБА_5 (прізвище після реєстрації шлюбу «ОСОБА_5»), її сину - ОСОБА_6 та їх матері ОСОБА_8, тобто кожному з них належало по 1/4 частини житлового приміщення. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх матері ОСОБА_8, сестра - ОСОБА_5 за заповітом прийняла належну матері 1/4 частини квартири, таким чином їй стало належати 1/2 частини квартири, її синові ОСОБА_6 - 1/4 частини квартири та 1/4 частини квартири позивачу.
Проте, ОСОБА_5 порушує його право на проживання на користування майном та вважає, що вона є єдиною власницею житлового приміщення. Відповідач замінила вхідні двері та замки у квартирі, ключі від яких позивачу не надано, а тому він позбавлений доступу до житлового приміщення, хоча на теперішній час квартира необхідна йому для проживання. При появі позивача біля квартири ОСОБА_5 створює сварки і перешкоджає йому потрапити до житла у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів та до КП ДМР «УКОЖФ», але його звернення не надали позитивного результату, доступу до належного йому житла він не має. ОСОБА_5 разом із її чоловіком стверджують, що не допустять позивача проживати у спірній квартирі. Мирним шляхом вирішити питання щодо можливості проживання позивача у спірній квартирі та розпорядження належною йому частиною в квартирі неможливо.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просив вселити його у квартиру АДРЕСА_1, визначити порядок користування квартирою виділивши йому у користування одну кімнату, площею 7,9 кв. м, відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6виділити дві кімнати, площею 17,3 кв. м та 12,3 кв. м, а коридор, кухню, ванну кімнату та вбиральню залишити у спільному користуванні.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1. Визначено порядок користування вказаною квартирою шляхом виділення ОСОБА_4, в користування однієї кімнати, площею 7,9 кв. м, а відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дві кімнати, площею 17,3 кв. м та 12,3 кв. м, коридор, кухню, ванну кімнату та вбиральню залишено у спільному користуванні. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 належними та допустимими доказами довів правомірність своїх вимог. Також з урахуванням характеру стосунків, які склались між позивачем та відповідачами та враховуючи те, що дійти згоди щодо порядку володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності шляхом домовленості або укладення відповідного договору сторони не можуть, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року в частині визначення порядку користування жилим приміщенням скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення позивача у квартиру. Проте рішення суду першої інстанції щодо визначення порядку користування квартирою підлягає скасуванню, оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року та залишити в силі рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, внаслідок чого порушено права позивача як співвласника житлового приміщення.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 разом з доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 209/4739/16-ц з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
17 квітня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
У відзиві на касаційну скаргу, надісланому до Верховного Суду у квітні 2018 року, ОСОБА_5 просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_4 та залишити рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої