ПОСТАНОВА
Іменем України
08 лютого 2019 року
Київ
справа №824/495/17-а
адміністративне провадження №К/9901/62801/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Чернівецькій області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 (судді–Сушко О.О., Залімський І. Г., Смілянець Е. С.)
у справі №824/495/17-а
за позовом ОСОБА_5
до Головного управління ДФС у Чернівецькій області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ДПІ) від 24.11.2014.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Проте, перевірку було проведено з порушенням вимог Податкового Кодексу України, відтак у відповідача не було підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення та визначення позивачу податкових зобов'язань.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.05.2018 (суддя - Дембіцький П.Д.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС №0027741703 від 24.11.2014.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.05.2018. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
У своєму відзиві позивач вважає постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2006 між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - Банк) укладено кредитний договір № 014/0001/2805927 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого позивачу було надано кредит в іноземній валюті (доларах США).
Повідомленнями від 17.10.2014 Банк проінформував ОСОБА_5 про анулювання заборгованості за пенею в розмірі 1 050 413, 50 грн. та ознайомив позивача зі змістом підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
За результатами проведеної ДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 о 31.12.2013 складено акт від 31 жовтня 2014 року.
В акті викладено висновок контролюючого органу про те, що позивач отримав від Банку дохід у якості додаткового блага в сумі 1 050 413,50 грн., проте в порушення вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та статті 179 Податкового кодексу України не сплатила до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 157 817, 50 грн.