ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2019 року
Київ
справа №13125/09/1570
адміністративне провадження №К/9901/18230/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 13125/09/1570
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси
до Акціонерного товариства закритого типу "Спеціалізована пересувна механізована колона №1"
про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
за касаційною скаргою Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року (у складі головуючого судді Корой С.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Яковлєва О.В., суддів Федусика А.Г., Танасогло Т.М.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Акціонерному товариству закритого типу "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1" про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у сумі 30 228,44 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року задоволено адміністративний позов.
В свою чергу, на виконання вказаного рішення судом 10 лютого 2011 року видано виконавчий лист.
Позивачем 24 липня 2017 року до суду подано заяву про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, що обґрунтована поважністю його пропуску, у зв'язку з тим, що виконавчою службою порушено строки повідомлення позивача про повернення виконавчого документа.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність відмови у поновленні процесуального строку пред'явлення виконавчого листа до виконання
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити його заяву у повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 13 листопада 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 13125/09/1570, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Суддя-доповідач ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 13125/09/1570 та призначив її до розгляду ухвалою від 06 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 07 лютого 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у поновленні пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, з причин, визнаних судом неповажними, є помилковим, так як факт порушення строків повідомлення позивача про повернення виконавчого документа, у зв'язку з пропуском строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, є поважною причиною для його поновлення.
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Згідно частини першої статті 261 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання