РІШЕННЯ
Іменем України
06 лютого 2019 року
Київ
справа №9901/449/18
адміністративне провадження №П/9901/449/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
за участю: представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача Белінської О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення №4110/0/15-17 від 14 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вишгородського районного суду Київської області, встановив:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
В січні 2018 року (згідно відмітки відділення поштового зв'язку на конверті) ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, позивач) звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №4110/0/15-17 від 14 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вишгородського районного суду Київської області.
ІІ. КЛОПОТАННЯ СТОРІН ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктами 2 та 3 частини 1 якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій, бездіяльності та актів, зокрема, Вищої ради правосуддя.
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів (частина 2 статті 266 КАС України).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2018 року з врахуванням приписів статті 266 КАС України позовну заяву передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд; Суд).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2018 року визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: Пасічник С.С. (головуючий суддя), Васильєва І.А., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.
Ухвалою від 28 лютого 2018 року Суд відкрив провадження в адміністративній справі, призначивши її розгляд в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження на 28 березня 2018 року.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14 березня 2018 року за наслідками розгляду заяв представника позивача про відвід суддів останні визнано необґрунтованими, передано справу для проведення автоматизованого розподілу з метою визначення суддів для розгляду цих заяв та зупинено провадження у справі.
В судовому засіданні 28 березня 2018 року після вирішення у встановленому частиною 4 статті 40 КАС України порядку заяв про відвід складу суду й поновлення провадження у справі Судом на підставі відповідних клопотань сторін провадження у даній справі №9901/449/18 зупинено до вирішення справи №800/475/17 за позовною заявою ОСОБА_5 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення Ради від 11 жовтня 2017 року №3239/0/15-17, що перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду (провадження №11-3сап18).
В судовому засіданні 06 лютого 2019 року у зв'язку з прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №800/475/17 (провадження №11-3сап18) провадження у даній справі поновлено.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧІВ.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначала, що оскільки рішення ВРП від 14 грудня 2017 року №4110/0/15-17 містить посилання на її ж рішення від 11 жовтня 2017 року №3239/0/15-17 та рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 травня 2017 року №1037/3дп/15-17, які, на думку позивача, є незаконними, то й саме рішення від 14 грудня 2017 року №4110/0/15-17 підлягає скасуванню.
Відповідач протиправно розглянув та виніс рішення на підставі скарг, що подані з порушенням законодавства та мали 6ути залишені без розгляду, оскільки заяви ОСОБА_13 подані ним як керівником Громадської спілки «Українська спілка Автомайдан», проте без підтвердження таких його повноважень й, до того ж, з пропуском визначеного частиною 2 статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08 квітня 2014 року №1188-VII (далі - Закон №1188) строку.
Відповідачем не зазначено правових підстав, які б дозволяли застосовувати закон, який суперечить Конституції України, оскільки Закон №1188 підписано неуповноваженою особою - виконуючим обов'язки Президента України О.Турчиновим.
ВРП зроблено висновок про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_5. до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з реалізацією останньою своїх дискреційних повноважень, за які згідно норм міжнародного та національного права суддю не може бути притягнуто до відповідальності, враховуючи, що органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
Радою не вказано, які конкретно діяння позивача вчинено умисно чи через грубу недбалість, що становить поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Відповідач (ВРП) в письмовому відзиві від 29 січня 2019 року №3210/о/9-19 на позовну заяву просив залишити останню без задоволення та вказував, що рішення ВРП від 11 жовтня 2017 року №3239/0/15-17 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 травня 2017 року №1037/3дп/15-17 про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_5. до дисциплінарної відповідальності було предметом оскарження до Великої Палати Верховного Суду, яка постановою від 30 серпня 2018 року залишила його без змін, а скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
При цьому в постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для сумніву в обґрунтованості висновків ВРП щодо існування фактів допущення суддею істотних порушень принципу верховенства права, необ'єктивного та несправедливого здійснення правосуддя з огляду на установлені факти невмотивованого притягнення осіб до адміністративної відповідальності, наслідком чого є порушення їх прав на справедливий судовий розгляд в аспекті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та підрив суспільної довіри до правосуддя.
Відтак, враховуючи приписи частини 4 статті 78 КАС України, вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішень ВРП та її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади, є підтвердженими постановою Великої Палати Верховного Суду й не потребують доказування у даній справі.
Рішення Ради від 14 грудня 2017 року №4110/0/15-17 прийнято її повноважним складом й підписано всіма членами, що брали участь в його прийнятті, воно містить посилання на визначені законом підстави для звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла таких висновків; позивач була належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення засідання, а її представник був на ньому присутній; отже передбачені частиною 2 статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798) підстави для його скасування відсутні.
Представники позивача в судовому засіданні висловили свої доводи та міркування стовно обставин справи та вимог позовної заяви, які просили задовольнити.
Представник відповідача проти доводів та вимог позовної заяви заперечила, вважаючи їх безпідставними (з огляду на наведені у відзиві на позовну заяву поясненнях), й просив відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Указом Президента України від 11 листопада 2002 року №1001/2002 ОСОБА_5 призначена строком на п'ять років на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області, а Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року №300-VI обрана суддею цього суду безстроково.
Рішенням зборів суддів від 17 квітня 2014 року №3 ОСОБА_5 обрана на посаду голови Вишгородського районного суду Київської області, а рішенням зборів суддів від 16 квітня 2015 року №7 повторно обрана на вказану посаду.
10 травня 2017 року Третя Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_5., відкриту ухвалою від 05 квітня 2017 року №728/3дп/15-17 за заявами голови Громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» ОСОБА_13 та ОСОБА_16, які надійшли до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальних судів (далі - ТСК) однак не були розглянуті останньою, прийняла рішення №1037/3дп/15-17 «Про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_5. до дисциплінарної відповідальності», яким за вчинення істотного дисциплінарного проступку застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
В рішенні дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку про істотне порушення суддею норм процесуального права та принципу верховенства права під час розгляду справ №363/240/14-п, №363/178/14-п, №363/56/14-п про притягнення ОСОБА_17, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 до адміністративної відповідальності (постанови від 29 січня, 14 лютого та 14 січня 2014 року відповідно), в зв'язку з чим суддею не було належним чином вчинено дій, які сприяють виконанню завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме: не дотримано вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності із законом.
Зокрема, поза увагою судді залишилася та обставина, що у протоколах про адміністративне правопорушення вказувалося про порушення ОСОБА_17, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 пункту 2.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), хоч у відповідних рапортах, складених інспекторами ДПС, зазначалося про порушення пункту 25.4 ПДР; крім того поза увагою судді залишилась та обставина, що протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_17 та ОСОБА_18 складені 07 січня 2014 року, хоча до відповідальності їх притягнуто за порушення, вчинені 29 грудня 2013 року.
Разом з тим висновку про вчинення ОСОБА_17, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 адміністративного правопорушення суддя ОСОБА_5. дійшла без урахування принципу презумпції невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху у вигляді, зокрема, обмеження права керування транспортними засобами, натомість під час розгляду вказаних справ суддя визнала зазначених осіб винними у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувала до них адміністративне стягнення, не маючи безспірних доказів, які б підтверджували їхню вину.
Встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи обставини стали підставою для висновку Третьої Дисциплінарної палати ВРП про те, що суддею ОСОБА_5. під час розгляду справ про притягнення ОСОБА_17, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 до адміністративної відповідальності допущено істотні порушення принципу верховенства права під час здійснення правосуддя, тобто допущено істотні порушення норм процесуального права, які є несумісними зі статусом судді.
При цьому, зважаючи на характер правопорушень, допущених суддею ОСОБА_5., які свідчать про необ'єктивне та несправедливе здійснення нею правосуддя, а також на наслідки, які настали за результатами вчинених діянь - підрив суспільної довіри до суду, враховуючи дані про особу судді ОСОБА_5., Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади, незважаючи на позитивну характеристику, є пропорційним вчиненому та виправданим з урахуванням часу, що минув із моменту прийняття нею рішень.
За наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_5. на рішення дисциплінарного органу ВРП про притягнення її до дисциплінарної відповідальності Рада 11 жовтня 2017 року прийняла рішення №3239/0/15-17 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 травня 2017 року №1037/3дп/15-17 про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_5. до дисциплінарної відповідальності».
В своєму рішенні ВРП, зокрема, зазначила, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення Третьою Дисциплінарною палатою ВРП враховано встановлені під час перевірки обставини, а також обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини 2 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402), а саме: характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, ступінь її вини, а також те, що суддею ОСОБА_5. вчинено істотний дисциплінарний проступок, та застосовано до неї дисциплінарне стягнення з урахуванням принципу пропорційності.
07 листопада 2017 року до ВРП надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя з доданою до нього дисциплінарною справою про звільнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_5., розглянувши яке, Рада прийняла рішення від 14 грудня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вишгородського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України».
Позивач була повідомлена про дату час та місце засідання Ради й за її кл