ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1326/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури
від прокуратури - Томчук М.О.
позивач -Фонд державного майна України
представник позивача - Ізвєков К.В.
відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Затока"
представник відповідача - не з'явився
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
представник третьої особи - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Затока"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Бєляновського В.В. - головуючий, Будішевської Л.О., Величко Т.А. від 13 лютого 2018 року
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами
1. Відповідно до змісту ряду нормативних актів стосовно права власності держави Україна після розпаду Союзу PCP, зокрема Указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-ХІІ, Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна, оскільки профспілки діяли за загальним статутом профспілок РСР та були загальносоюзною громадською організацією. Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
2. Також за постановою Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP" від 04.02.1994 № 3943-XII тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Питання щодо суб'єктів права власності такого майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю. Статус майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP (до яких відносяться і профспілкові організації), як державного, неодноразово підтверджений і правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.
3. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991 № 971 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. Згідно з переліком до акту приймання - передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 24.01.1992 останньому, зокрема передано пансіонат "Затока" (Одеська область, м. Білгород - Дністровський, смт. Затока), який увійшов до статутного фонду АТ "Укрпрофоздоровниця".
4. 21.05.2004 року між Дочірнім підприємством санаторій "Затока" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Затока" (інвестор) було укладено договір про спільну діяльність № 5113177/2004-35, за умовами якого внеском підприємства у спільну діяльність є об'єкти розташовані на території Дочірнього підприємства санаторій „Затока" ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" згідно з повним переліком майна, визначеним у додатку № 1 до договору балансовою вартістю 1 107 719, 88 грн.
5. У подальшому постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 у справі № 15/160-10-4354 (з урахуванням ухвали від 11.11.2011 про виправлення описки) визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Затока" (далі - ТОВ "Затока") право власності на частку у розмірі 52,78% у нерухомому майні, внесеному до спільної діяльності та перерахованому у додатку № 1 до договору про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004, за адресою: Одеська область, м. Білгород -Дністровський смт. Затока, вул. Приморська, згідно з переліком, наведеним у вказаному судовому рішенні.
6. Іншим рішенням господарського суду Одеської області від 12.07.2012 у справі № 5017/352/2012 виділено в натурі у власність ТОВ "Затока" частку із спільного майна у розмірі 52,78%, яка становить 1433/10000 часток будівель та споруд санаторію "Затока" та складається з нерухомого майна загальною площею 2 442,07 м.кв. за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, згідно з переліком, наведеним у вказаному рішенні.
7. Постановою Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 05.02.2013 у справі № 1505/10858/2012 задоволено адміністративний позов ТОВ "Затока" до реєстраційної служби Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Затока" на 1433/10 000 часток будівель та споруд санаторію "Затока", які розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, зобов'язано реєстраційну службу Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області провести державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "Затока" на нерухоме майно, а саме будівлі та споруди санаторію "Затока" (частка 1/1) загальною площею 2442,07 кв.м., які розташовані за вищезгаданою адресою.
8. Згідно з відомостями державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, 22.02.2013 право власності на будівлі та споруди санаторію "Затока" загальною площею 2442,07 кв.м. зареєстровано за ТОВ "Затока" на підставі вищевказаної постанови Білгород - Дністровського міськрайонного суду.
9. Крім того, в листопаді 2011 року Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі ФДМУ звернувся до суду з позовом до ДП "Санаторій "Затока", Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Затока" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 21.05.2004 № 5113177/2004-35 і рішеннями судів усіх інстанцій у справі № 9/17-4862-2011 у позові було відмовлено.
Короткий зміст позовних вимог
10. У червні 2017 року керівник Білгород-Дністровської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - позивач, ФДМУ) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Затока" (далі - ТОВ "Затока", відповідач) з позовом про визнання права власності за державою в особі позивача на будівлі і споруди санаторію "Затока" загальною площею 2442,07 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, згідно з наведеним переліком; витребування з незаконного володіння відповідача відповідного майна за вказаною адресою.
11. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з прийнятими після розпаду РСР нормативними актами спірне майно є загальнодержавною власністю, функції з управління яким належать позивачу. Отже, спірне майно не могло бути передано у власність чи користування іншим особам без згоди уповноваженого органу державної влади - Фонду державного майна України, який будь-яких дозволів на розпорядження вказаним майном, у тому числі шляхом його відчуження, не надавав. У зв'язку з укладенням договору про спільну діяльність від 21.05.2004 № 5113177/2004-35, з подальшим проведенням державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно на підставі рішень суду за відповідачем, спірне майно незаконно вибуло з державної власності, а ТОВ "Затока" незаконно заволоділо цим майном.
12. Стосовно позовної давності позивачем зазначено про те, що про порушення прав держави шляхом відчуження на користь відповідача казаного майна йому стало відомо лише в червні 2017 року після отримання позовної заяви прокурора, а отже такий строк не пропущено.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22 серпня 2017 року у позові відмовлено.
14. Суд першої інстанції, враховуючи правові висновки Верховного Суду України (у постановах від 16.09.2014 у справі № 51/227, від 25.11.2014 у справі № 5002-26/3170-2011, від 04.02.2015 у справі № 52/250- 45/540-2012, від 23.11.2016 № 9/17-4233-2011) щодо статусу переданого у відання профспілок майна колишнього СРСР, як загальнодержавного майна держави Україна, натомість дійшов висновку про відсутність правових підстав для витребування саме спірного майна у відповідача, як добросовісного набувача, за частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки спірне майно було передано профспілковій організації у володіння з волі держави, тобто профспілкові органи здійснювали повноваження щодо володіння державним майном за наявності відповідних правових підстав.
14.1. Одночасно судом констатовано, що позивач та прокурор в якості підстави для вибуття майна з власності держави вказують договір про спільну діяльність від 21.05.2004 № 5113177/2004-35, проте відсутні докази того, що саме передане за вказаним правочином майно перейшло до державної власності після розпаду СРСР у 1991 році.
15. Крім того, судом першої інстанції, хоча і не встановлено наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, однак досліджено доводи сторін спору щодо застосування наслідків строку позовної давності та вказано про пропуск прокурором такого строку за відсутності поважних причин.
15.1. Так, судом встановлено факт звернення ФДМУ до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України, АТ "Укрпрофздоровниця" з позовом до суду про визнання недійсними установчих документів АТ "Укрпрофздоровниця" з тих мотивів, що майно на якому створене останнє, не належало його засновнику - Федерації профспілок України і рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 137/7 у позові відмовлено. Також суд першої інстанції послався на ініціювання прокурором ще у листопаді 2011 року позовного провадження у справі № 9/17-4862-2011 про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 21.05.2004 № 5113177/2004-35. Представники позивача брали участь у розгляді даної справи, що безумовно свідчить про його обізнаність з фактом укладення спірного договору про спільну діяльність, який і став безпосередньою підставою для вибуття майна з державної власності.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
16. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2018 року рішення Господарського суду Одеської області від 22 серпня 2017 року скасовано, позов задоволений. Визнано за державою в особі позивача право власності на спірне майно - будівлі і споруди санаторію "Затока" загальною площею 2442,07 кв.м. згідно з наведеним в постанові переліком; витребувано спірне майно з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі відповідача.
17. Суд апеляційної інстанції встановив, що спірне майно є державною власністю, проте держава в особі позивача, як дійсний власник спірного майна, не брала участі в судових спорах, за наслідками яких були прийняті судові рішення про визнання права власності на це майно за відповідачем та здійснено державну реєстрацію такого права, а судові рішення про припинення права власності держави в порядку статті 346 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутні. Вказане свідчить, що право власності держави не припинилося, спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави поза її волею, а отже підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача, як добросовісного набувача.
18. При цьому суд першої інстанції не врахував вимоги статті 267 ЦК України, об'єднавши взаємовиключні підстави для відмови в позові, презюмував відсутність порушеного права позивача, одночасно застосувавши наслідки спливу строку позовної давності.
19. Стосовно строку позовної давності суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не спростував обставини обізнаності позивача з фактом порушення інтересів держави лише з серпня 2017 року, а у судових справах № 15/106-10-4354, №5017/352/2012, 1505/10858/2012 щодо права власності відповідача на спірне майно держава в особі позивача участі не брала, а отже не могла знати про порушення її прав, тому пропуск позивачем строку позовної давності не має місця у даному випадку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20. Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
21. Встановлений статтею 388 ЦК України правовий механізм не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки третій особі, в якої відповідач за відп