ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/3312/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,
за участю представників:
прокуратури - Збариха С. М.,
позивача -Сінько А. А. ,
відповідача - Захарчук І. А.,
третіх осіб на стороні позивача - не з'явилися,
третіх осіб на стороні відповідача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 (судді: Гаврилюк О. М., Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2018 (суддя Лилак Т. Д.) у справі № 911/3312/17
за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку "Голосіївський", Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8, Коцюбинської селищної ради,
про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У листопаді 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - прокурор, Кабінет Міністрів України) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - ТОВ "Грінінвест"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України і Національний природний парк "Голосіївський", про витребування із незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статті 388 Цивільного кодексу України обґрунтовано тим, що на підставі рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 № 2150/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1", яке у подальшому згідно з рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.06.2014 визнано недійсним, громадянину ОСОБА_8 затверджено проект землеустрою щодо відведення і передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га, видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку.
22.10.2011 на підставі договору купівлі - продажу земельну ділянку придбав ОСОБА_7, про що на державному акті на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності.
На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Грінінвест" від 28.12.2015 № 1 та акта приймання - передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу товариства від 30.12.2015 № 1 ОСОБА_7 передав земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ "Грінінвест".
Проте прокурор наголосив, що спірна земельна ділянка розташована на землях природно - заповідного фонду, а саме Національного природного парку "Голосіївський", належить до земель лісогосподарського призначення і перебуває у державній власності, а отже селищна рада не мала повноважень розпоряджатися цією земельною ділянкою, розпорядником якої є Кабінет Міністрів України.
Прокурор зазначив, що оскільки спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, є правові підстави для витребування земельної ділянки із незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
1.3. Міністерство екології та природних ресурсів України у поясненнях у справі просило задовольнити позовну заяву прокурора, акцентуючи на розташуванні спірної земельної ділянки на землях лісогосподарського призначення, природно - заповідного фонду, які перебувають у державній власності, і вибули із власності держави поза її волею.
1.4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2018 залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (далі - КО "Київзеленбуд"), а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8, Коцюбинську селищну раду.
1.5. КП "Київзеленбуд" у поясненнях на позовну заяву просило задовольнити наведені у ній вимоги, зазначаючи, що повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, відноситься до земель лісогосподарського призначення і розташована на землях природно - заповідного фонду, віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, тому ця земельна ділянка має бути витребувана на користь держави.
1.6. Коцюбинська селищна рада у поясненнях у справі також зазначила, що оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула із користування та власності держави і перебуває у користуванні ТОВ Грінінвест", позовні вимоги про витребування земельної ділянки є правомірними та підлягають задоволенню.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018, позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено повністю, витребувано із незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 93 711,00 грн.
Судові рішення аргументовано доведеністю прокурором неправомірності передачі у власність спірної земельної ділянки, розташованої у межах земель природно-заповідного фонду, яка вибула із володіння власника (держави) не з його волі.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Грінінвест" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, наголошуючи на неправильному застосуванні судами положень статті 388 Цивільного кодексу України.
3.2. Скаржник вважає безпідставним висновок судів про підтвердження матеріалами справи факту вибуття спірної земельної ділянки із володіння власника (держави) не з його волі.
3.3. Так, заявник акцентує, що обставини погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян у 2008 році позивачі не заперечують. Отже, вилученню і передачі спірної земельної ділянки у власність громадян передувало погодження такого вилучення на підставі матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки з боку органів державної влади, зокрема Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів в м. Ірпені, Відділу містобудування і архітектури Ірпінської міської ради, Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області.
3.4. ТОВ "Грінінвест" також акцентує, що скасування рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 і державного акта на право власності на землю не створює юридичних наслідків припинення права власності.
Отже, вилучення спірної земельної ділянки, на думку скаржника, відбулося за згодою державних органів, які уповноважені від імені держави здійснювати контроль за розпорядженням об'єктами державної і комунальної власності; наявність позитивних висновків цих органів і видача державного акта про право власності на земельну ділянку виключають підстави витребування земельної ділянки із власності ТОВ "Грінінвест" на користь держави у порядку, передбаченому статтею 388 Цивільного кодексу України, як такої, що вилучена із власності держави без її згоди.
3.5. ТОВ "Грінінвест" акцентує, що висновки Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/4311/13-ц щодо незаконності рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2018 за одночасної наявності чинного рішення в адміністративній справі № 2а-6326/11/2670, яким установлено протилежні факти, не можна вважати достовірним і однозначним.
3.6. Крім того, наголошуючи, що відповідача не було повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, ТОВ "Грінінвест" подало заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності до суду апеляційної інстанції. Проте, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні цієї заяви товариства, дійшов помилкового висновку, що до заявлених вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України положення про позовну давність не застосовуються.
3.7. Перший заступник прокурора Київської області у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, наголошуючи, що підставою позову стало перевищення Коцюбинською селищною радою своїх повноважень під час безоплатної передачі у приватну власність громадянину ОСОБА_8 спірної земельної ділянки у порушення положень статті 122 Земельного кодексу України.
Крім того, прокурор звертає увагу, що у межах справи № 2а-6326/11/2670 не вирішувався спір щодо віднесення спірних територій до земель лісогосподарського призначення, а спір стосувався питання обсягу повноважень та законності розпорядження землями і можливих порушень прав КП "Святошинське лісопаркове господарство" на спірні земельні ділянки.
4. Розгляд касаційної скарги
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- згідно з рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 № 2150/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_8, передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1;
- 04.03.2009 на підставі цього рішення Коцюбинської селищної ради ОСОБА_8 видано державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- 22.10.2011 згідно з договором купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, придбав ОСОБА_7, про що на державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданому на ім'я ОСОБА_8, зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_7;
- 28.12.2015 ОСОБА_7 відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Грінінвест" № 1 за актом прийому-передачі нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест" № 1, передав, у тому числі, спірну земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест" шляхом передачі оригіналу державного акта на право власності на земельну ділянку;
- 23.09.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 31548576 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, за ТОВ "Грінінвест".
4.3. Предметом спору у цій справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування із незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі статті 388 Цивільного кодексу України у зв'язку із вибуттям спірної земельної ділянки, розташованої на землях природно - заповідного фонду, яка належить до земель лісогосподарського призначення і перебуває у державній власності поза волею держави із перевищенням селищною радою повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Згідно зі статтею 324 цього Кодексу земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (стаття 326 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 327 цього Кодексу у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).
5.2. У системі правових норм, що регулюють цивільно - правовий захист права власності, центральне місце належить нормам, які передбачають такий речово - правовий спосіб захисту права як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
5.3. Із правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
5.4. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
5.5. Закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ.
Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для виз