ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/3447/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
прокурор - Збарих С. М., Генеральна прокуратура України
позивач - Кабінет Міністрів України
представник позивача - Сінько А. А.
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"
представник відповідача - Захарчук І. А., адвокат
третя особа-1 - Міністерство екології та природних ресурсів України
представник третьої особи-1 - не з'явився
третя особа-2 - Національний природний парк "Голосіївський"
представник третьої особи-2 - не з'явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2018 (суддя Бабкіна В. М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 (головуючий суддя - Гаврилюк О. М., судді Михальська Ю. Б., Чорна Л. В.) у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку "Голосіївський" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
Короткий зміст позовних вимог
1. 22.11.2017 Перший заступник прокурора Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - Позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - Відповідач) за участю третіх осіб - Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Третя особа-1) та Національного природного парку "Голосіївський" (далі - Третя особа-2) з позовом про витребування з незаконного володіння на користь в держави в особі Позивача земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 101 096 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 № 2167/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" (далі - Рішення) ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В подальшому вказана земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу була відчужена фізичній особі, яка передала цю земельну ділянку до статутного капіталу Відповідача. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.08.2014, визнано недійсним Рішення та державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський", його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень "Київзеленбуд". На даний час зазначена земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку "Голосіївський". Земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто належить до земель лісогосподарського призначення та розташована на території об'єкту природно-заповідного фонду розпорядником її є Кабінет Міністрів України. Таким чином обставини, за яких Відповідач набув земельну ділянку виключають його добросовісність та є підставами для витребування ділянки в порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за будь-яких умов.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. 19.03.2018 Господарський суд Київської області вирішив позовні вимоги задовольнити повністю. Витребувати з незаконного володіння Відповідача на користь держави в особі Позивача земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_1 вартістю 101 096,00 грн. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018.
4. Суди встановили, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" від 25.12.2008 № 2167/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3; передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га громадянці ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.
5. 29.01.2009 на підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
6. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 426 від 22.05.2009 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1, придбав ОСОБА_4, якому видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3.
7. У подальшому, 30.12.2015 ОСОБА_4 відповідно до протоколу № 1 від 28.12.2015 загальних зборів учасників Відповідача за актом № 1 прийому-передачі нерухомого майна передав в якості внеску до статутного капіталу Відповідача, в тому числі зазначену земельну ділянку, шляхом передачі оригіналу Державного акту на право власності на земельну ділянку, про що 09.09.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером № 31321003 внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за Відповідачем.
8. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2014 у справі № 367/3699/13-ц позов прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за участю третьої особи - Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", про визнання недійсними рішення, державного акта на право власності на землю і визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково, а саме - визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 № 2167/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1".
9. Вказаним судовим рішенням встановлено, що на час прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 25.12.2008 р. № 2167/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада, приймаючи спірне рішення, не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища й відповідності прийнятого рішення пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
10. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області встановлено, що на час прийняття оспорюваного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій", у смт. Коцюбинське була відсутня, а перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради Київської області, та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації й згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка б могла бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб. Тому Ірпінський міський суд Київської області дійшов висновку, що Коцюбинською селищною радою при прийнятті оскаржуваного рішення від 25.12.2008 № 2167/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" було порушено норми чинного законодавства.
11. Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.
12. Згідно з пояснювальною запискою та проектними матеріалами до вказаного Указу Президента, розширення заказника відбулось за рахунок лісових земель КП "Святошинське лісопаркове господарство", а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва.
13. Відповідно до акта перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області дотримання вимог земельного законодавства № А87/180 від 18.03.2015 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає у 111 квартал.
14. Окружним адміністративним судом міста Києва вирішувався спір у справі № 2а-6326/11/2670 за позовом Київської міської ради з підстав перевищення органами місцевого самоврядування, а саме Ірпінською міською радою та Коцюбинською селищною радою Київської області, наданих законом повноважень щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення, право розпорядження якими, на думку позивача, належало виключно Київській міській раді з огляду на розташування спірної землі на території міста Києва, яка перебувала у постійному користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство", власником якого є Київська міська рада. Тобто у цій справі не вирішувався спір щодо віднесення спірних територій до земель лісогосподарського призначення, а виключно стосувався питання обсягу повноважень та законності розпорядження землями і можливих порушень прав КП "Святошинське лісопаркове господарство" на земельні ділянки, до того ж, витребування лісової земельної ділянки із приватної власності у державну власність, становить суспільний інтерес.
15. Прокуратура надала схему розширення НПП "Голосіївський", з якої вбачається, яка територія увійшла до розширених меж національного природного парку та надано карту-схему із нанесеними межами Національного природного парку "Голосіївський" та 501 земельної ділянки, виділених Коцюбинською селищною радою.
16. За наведених обставин суди дійшли висновку про те, що земельна ділянка знаходиться в межах Національного природного парку "Голосіївський", а встановлені у справі обставини свідчать про те, що земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, у зв'язку з чим позовна вимога про витребування ділянки відповідно до статті 388 ЦК України визнана обґрунтованою та задоволена судами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. 17.07.2018 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
18. 21.08.2018 Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволення скарги та залишити в силі прийняті у справі судові рішення.
19. 22.08.2018 Третя особа-1 подала пояснення у справі, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 залишити без змін.
Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
20. Рішення суду першої інстанції приймалось без участі Відповідача, оскільки документи суду ним не отримувались з невідомих причин та поверталися до суду, про що свідчать матеріали справи.
21.Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Вилучення спірної земельної ділянки здійснювалося за згодою державних органів, які уповноважувалися згідно з вимогами чинного законодавства від імені держави здійснювати контроль за розпорядженням об'єктами державної та комунальної власності, тому наявність позитивних висновків вказаних органів і видача державного акта про право власності на земельну ділянку виключають підстави витребування цієї ділянки в порядку статті 388 ЦК України як такої, що вилучена з власності держави без її згоди.
22. Необґрунтованим є висновок судів про те, що в силу статей 122, 149 ЗК України право розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки належних доказів розташування спірної земельної ділянки на землях природно-заповідного фонду згідно з вимогами чинного законодавства немає. Станом на час подання позову в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про обмеження у використанні спірної земельної ділянки як такої, що розташована на землях природно-заповідного фонду та обліковується з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд".
23. Суди попередніх інстанцій помилково застосували положення частини 9 статті 149 ЗК України щодо повноважень Кабінету Міністрів України на вилучення земельних ділянок природоохоронного призначення щодо спірної земельної ділянки, оскільки на час її передачі у приватну власність не належала до земель природоохоронного призначення і земель лісового фонду. Отже земельна ділянка не має жодної з ознак земель, якими мав право розпоряджатись Кабінет Міністрів України.
24. Порушення судами вимог статті 47 Закону України "Про землеустрій" полягає у тому, що суди віднесли земельну ділянку до земель природо-заповідного призначення на підставі листа КП "Святошинське лісопаркове господарство" від 14.07.2014 та на підставі лише акта перевірки земельного законодавства від 18.03.2018, складених на основі Публічної кадастрової карти.
25. Судами неправильно застосовано норми статей 118, 151, 174 ЗК України.
26. Ірпінський міський суд, на рішення якого послався Позивач, встановив, що земельна ділянка не належить до земель лісового фонду, незважаючи на що суди попередніх інстанцій без належних і допустимих доказів дійшли висновку про те, що цим рішенням встановлено факт вибуття земельної ділянки з державної власності, відповідно до вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суд першої інстанції не врахував положення частини 5 статті 75 ГПК України, враховуючи, що Відповідач не приймав участі у справі, що розглядалась зазначеним судом.
27. Рішенням адміністративного суду у справі № 2а-6326/11/2670 встановлено правомірність рішень Коцюбинської селищної ради, отже рішення Ірпінського міського суду прийнято за наявності чинного рішення в іншій справі, яким встановлюються протилежні факти.
28. Суд визнав дотриманими положення Закону України "Про прокуратуру", не надавши повної та всебічної оцінки фактам недоведеності прокурором підтвердження повноважень щодо представництва інтересів Позивача саме у цій справі щодо вилучення у Відповідача на користь держави спірної земельної ділянки. Представники прокуратури Київської області здійснювали і процесуальне представництво інтересів Кабінету Міністрів України, на що відповідного доручення в контексті абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не надавалося.
29. Відповідно до правової позиції судової палати в цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 08.06.2016 у справі № 6-3089цс15 положення частини четвертої статті 268 ЦК України щодо непоширення строків позовної давності на вимогу власника про визнання недійсним рішення органу державної влади направлені на захист прав власників та інших осіб від держави, а не навпаки, тому ризик пропуску строку позовної давності, в тому числі щодо витребування майна за статтею 388 ЦК України, покладається на державу. Положення вказаної частини четвертої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і строк позовної давності починається з дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Отже суди дійшли безпідставного висновку про те, що до спірних правовідносин положення про позовну давність не застосовуються.
Доводи Прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу
30. Для цієї справи є преюдиціальним той факт, що, приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу ОСОБА_3 у приватну власність, Коцюбинська селищна рада перевищила передбачені статтею 122 ЗК України повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у її віданні.
31. Спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння Відповідача на підставі статті 388 ЦК України.
32. Обставини, за яких Відповідач набув земельну ділянку, виключають його добросовісність та є підставами для витребування у нього ділянки в порядку статті 388 ЦК України за будь-яких умов.
33. Спірна земельна ділянка цілковито вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов'язаний був знати та передбачати приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які, відповідно до статті 84 ЗК України, не можуть передаватись у приватну власність.
34. Суди вірно встановили факт порушення у цьому спорі на даний час інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України ще й з тих підстав, що спірна земельна ділянка є територією Національного природного парку "Голосіївський" та належить до земель природно-заповідного фонду.
35. Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є лише положення ЦК України про набувальну давність, у зв'язку з чим положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються.
Доводи Третьої особи-1, викладені у поясненнях на касаційну скаргу
36. Встановивши факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт. Коцюбинське Київської області, а також на підставі статей 116, 122, частини першої статті 155, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність рішення такої селищної ради.
37. Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення, правильно застосували норми матеріального права та дійшли правомірного висновку про те, що земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, отже наявні підстави для витребування від Відповідача цієї ділянки відповідно до статті 388 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
38. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
39. Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
40. Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
41. Неправомірність передачі у власність спірної земельної ділянки встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області, яке набрало законної сили, тобто є доведеним.
42. При цьому у судів у даній справі відсутні повноваження щодо надання оцінки належності та допустимості доказів, з оцінки яких суди виходили, приймаючи зазначене с