ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/3455/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
прокурор - Збарих С. М., Генеральна прокуратура України
позивач - Кабінет Міністрів України
представник позивача - Сінько А. А.
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"
представник відповідача - Захарчук І. А., адвокат
третя особа-1 - Міністерство екології та природних ресурсів України
представник третьої особи-1 - не з'явився
третя особа-2 - Національний природний парк "Голосіївський"
представник третьої особи-2 - не з'явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 (суддя Мальована Л. Я.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 (головуючий суддя - Чорна Л. В., судді Тишенко О. В., Куксов В. В.) у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" за участю третіх осіб - Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку "Голосіївський" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
Короткий зміст позовних вимог
1. 22.11.2017 Перший заступник прокурора Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - Позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - Відповідач) за участю третіх осіб - Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Третя особа-1) та Національного природного парку "Голосіївський" (далі - Третя особа-2) з позовом про витребування з незаконного володіння на користь в держави в особі Позивача земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 60 702 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 № 2146/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" (далі - Рішення) ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В подальшому вказана земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу була відчужена фізичній особі, яка передала цю земельну ділянку як внесок до статутного капіталу Відповідача. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.05.2013, визнано недійсним Рішення та державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку. Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський", його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень "Київзеленбуд". На даний час зазначена земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку "Голосіївський". Земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто належить до земель лісогосподарського призначення та розташована на території об'єкту природно-заповідного фонду розпорядником її є Кабінет Міністрів України. Таким чином обставини, за яких Відповідач набув земельну ділянку виключають його добросовісність та є підставами для витребування ділянки в порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за будь-яких умов.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. 13.12.2017 Господарський суд Київської області вирішив позов задовольнити повністю. Витребувати з незаконного володіння Відповідача на користь держави в особі Позивача земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером НОМЕР_1 вартістю 60 702,00 грн. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018.
4. Суди встановили, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 № 2146/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га.
5. На підставі вказаного рішення селищної ради, ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
6. За договором купівлі-продажу земельної ділянки № 5498 від 22.10.2011 земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером НОМЕР_1, придбав ОСОБА_4, про що на Державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_4
7. 30.12.2015 ОСОБА_4 передав до статутного капіталу Відповідача зазначену земельну ділянку, що підтверджується протоколом № 1 від 28.12.2015 загальних зборів учасників Відповідача, згідно з актом прийому-передачі нерухомого майна, про що 29.11.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 32624137 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за Відповідачем.
8. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.05.2013 за позовом прокурора м. Ірпеня, визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради, державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_3. Ірпінський міський суд встановив, що на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою від 25.12.2008 № 2145/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1", межі смт. Коцюбинське у передбаченому порядку не визначені та не встановлені, а також не затверджена містобудівна документація, а Коцюбинська селищна рада прийняла спірне рішення з порушенням вимог пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами смт. Коцюбинське.
9. Головне управління Держкомзему у Київській області листом від 25.05.2011 №0703-3/8386 повідомило Генеральну прокуратуру, що у періоди 2008 - 2011 розроблення проектів землеустрою населеного пункту - селище Коцюбинське, як і проектів зміни меж селища Коцюбинське для погодження і здійснення державної землевпорядної експертизи не надходило.
10. Листом від 27.07.2009 №1292/06-02 Київська обласна рада V скликання повідомила, що не затверджувала проект формування території Коцюбинської селищної ради та проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж селища Коцюбинське Київської області та не приймала рішень щодо встановлення меж такого селища.
11.Листом № 9946/28/4-11 від 01.07.2011 державний комітет України із земельних ресурсів зазначив, що рішення Коцюбинської селищної ради про передачу земельних ділянок у власність 501 громадянину прийняті безпідставно та в порушення чинного законодавства, оскільки передано земельні ділянки за рахунок земель іншого адміністративно-територіального утворення, земельні ділянки передано за рахунок земель, які знаходиться у користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство" Київського комунального об'єднання Київзеленбуд, проекти землеустрою щодо передачі у власність вказаних ділянок затверджено при відсутності земельно-кадастрової документації.
12. Указом Президента України № 446/2014 від 01.05.2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі Національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу Національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.
13. Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі земельних ділянок, що входять до складу парку, станом на жовтень 2015 року передбачено на 2016 рік, про що свідчить лист Міністерства екології та природних ресурсів України.
14. За інформацією управління Деркомземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.2014 №01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали НПП "Голосіївський" спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає у 110 квартал.
15. Згідно з листом Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" від 14.07.2014 № 472 земельні ділянки (501 шт.), що передані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства. Вказані земельні ділянки увійшли до території Національного природного парку "Голосіївський", який розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014.
16.За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдержліспроект" від 08.10.2014 спірна територія була лісами ще за радянських часів. На підставі постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів України від 20.06.1956 № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на час створення становила 14167 га. Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд", державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводились в 1945 - 1946, 1952 - 1959, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.
17. За наведених обставин суди дійшли висновку про те, що земельна ділянка знаходиться в межах Національного природного парку "Голосіївський", а встановлені у справі обставини свідчать про те, що земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, у зв'язку з чим позовна вимога про витребування ділянки відповідно до статті 388 ЦК України визнана обґрунтованою та задоволена судами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. 23.07.2018 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
19. 20.09.2018 Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволення скарги та залишити в силі прийняті у справі судові рішення.
Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
20. Рішення суду першої інстанції приймалось без участі Відповідача, оскільки документи суду ним не отримувались з невідомих причин та поверталися до суду, про що свідчать матеріали справи.
21. Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Вилучення спірної земельної ділянки здійснювалося за згодою державних органів, які уповноважувалися згідно з вимогами чинного законодавства віл імені держави здійснювати контроль за розпорядженням об'єктами державної та комунальної власності, тому наявність позитивних висновків вказаних органів і видача державного акта про право власності на земельну ділянку виключають підстави витребування цієї ділянки в порядку статті 388 ЦК України як такої, що вилучена з власності держави без її згоди.
22. Необґрунтованим є висновок судів про те, що в силу статей 122, 149 ЗК України право розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки належних доказів розташування спірної земельної ділянки на землях природно-заповідного фонду згідно з вимогами чинного законодавства немає. Станом на час подання позову в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про обмеження у використанні спірної земельної ділянки як такої, що розташована на землях природно-заповідного фонду та обліковується з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд".
23. Суди попередніх інстанцій помилково застосували положення частини 9 статті 149 ЗК України щодо повноважень Кабінету Міністрів України на вилучення земельних ділянок природоохоронного призначення щодо спірної земельної ділянки, оскільки на час її передачі у приватну власність не належала до земель природоохоронного призначення і земель лісового фонду. Отже земельна ділянка не має жодної з ознак земель, якими мав право розпоряджатись Кабінет Міністрів України.
24. Порушення судами вимог статті 47 Закону України "Про землеустрій" полягає у тому, що суди віднесли земельну ділянку до земель природо-заповідного призначення на підставі листа КП "Святошинське лісопаркове господарство" від 14.07.2014 та на підставі лише акта перевірки земельного законодавства від 18.03.2018, складених на основі Публічної кадастрової карти.
25. Судами неправильно застосовано норми статей 118, 151, 174 ЗК України.
26. Ірпінський міський суд, на рішення якого послався Позивач, встановив, що земельна ділянка не належить до земель лісового фонду, незважаючи на що суди попередніх інстанцій без належних і допустимих доказів дійшли висновку про те, що цим рішенням встановлено факт вибуття земельної ділянки з державної власності, відповідно до вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Судом першої інстанції не було враховано положення частини 5 статті 75 ГПК України, враховуючи, що Відповідач не приймав участі у справі, що розглядалась зазначеним судом.
27. Рішенням адміністративного суду у справі № 2а-6326/11/2670 встановлено правомірність рішень Коцюбинської селищної ради, отже рішення Ірпінського міського суду прийнято за наявності чинного рішення в іншій справі, яким встановлюються протилежні факти.
28. Суд визнав дотриманими положення Закону України "Про прокуратуру", не надавши повної та всебічної оцінки фактам недоведеності прокурором підтвердження повноважень щодо представництва інтересів Позивача саме у цій справі щодо вилучення у Відповідача на користь держави спірної земельної ділянки. Представники прокуратури Київської області здійснювали і процесуальне представництво інтересів Кабінету Міністрів України, на що відповідного доручення в контексті абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не надавалося.
29. Відповідно до правової позиції судової палати в цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 08.06.2016 у справі № 6-3089цс15 положення частини четвертої статті 268 ЦК України щодо непоширення строків позовної давності на вимогу власника про визнання недійсним рішення органу державної влади направлені на захист прав власників та інших осіб від держави, а не навпаки, тому ризик пропуску строку позовної давності, в тому числі щодо витребування майна за статтею 388 ЦК України, покладається на державу. Положення вказаної частини четвертої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і строк позовної давності починається з дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Отже суди дійшли безпідставного висновку про те, що до спірних правовідносин положення про позовну давність не застосовуються.
Доводи Прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу
30. Для цієї справи є преюдиціальним той факт, що, приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу ОСОБА_3 у приватну власність, Коцюбинська селищна рада перевищила передбачені статтею 122 ЗК України повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у її віданні.
31. Спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння Відповідача на підставі статті 388 ЦК України.
32. Обставини, за яких Відповідач набув земельну ділянку, виключають його добросовісність та є підставами для витребування у нього ділянки в порядку статті 388 ЦК України за будь-яких умов.
33. Спірна земельна ділянка цілковито вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов'язаний був знати та передбачати приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які, відповідно до статті 84 ЗК України, не можуть передаватись у приватну власність.
34. Суди правильно встановили факт порушення у цьому спорі на даний час інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України ще й з тих підстав, що спірна земельна ділянка є територією Національного природного парку "Голосіївський" та належить до земель природно-заповідного фонду.
35. Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є лише положення ЦК України про набувальну давність, у зв'язку з чим положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються.
Позиція Верховного Суду
36. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
37. Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
38. Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
39. Неправомірність передачі у власність спірної земельної ділянки встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області, яке набрало законної сили, тобто є доведеним.
40. При цьому у судів у даній справі відсутні повноваження щодо надання оцінки належності та допустимості доказів, з оцінки яких суди виходили, приймаючи зазначене судове рішення, тому посилання Скаржника (пункт 27) на те, що рішення у цивільній справі прийняте за наявності іншого рішення в адміністративній справі, яким встановлено протилежні факти, неналежні.
41. Разом з цим доводи Скаржника (пункт 26) про неврахування судами частини п'ятої статті 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядк